Археологічні дослідження останніх років доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені з найдавніших часів. Про це свідчить стоянка мисливців, розташована в басейні ріки Глечик. За своїм масштабом і кількістю знахідок Амвросіївська стоянка є однією з найбільш відомих пам'ятників Європи.

Активне заселення Донбасу і боротьба за його територію почалися в епоху Великого переселення народів. Першими з кочових племен були кіммерійці, яких у VІІ ст. до н.е. потіснили численні войовничі племена скіфів.

З утворенням в ІV ст. до н.е. скіфського царства Атею територія краю входить у його склад і стає одним із центрів життєдіяльності хліборобсько-скотарських племен.

Вони залишили чисельні кургани - могили та кам’яні статуї («баби»), які зображували жіночі та чоловічі персонажі. Їм приносили жертви, біля них проводили свята.

Вченими - краєзнавцями доведено, що події, які відображаються в «Слові о полку Ігоревім», відбувалися на території нашого краю.

Велику роль у заселенні і захисті донецьких степів зіграли запорізькі і донські козаки, заснувавши тут свої поселення - "зимовники" і "хутора". З таких поселень виросло багато міст, у тому числі Дружківка, Авдіївка, Макіївка. Першим населеним пунктом вважається Святогірський монастир, письмове згадування про яке зустрічається у 1642 році.