| Історична довідка Буринського району Буринь належить до найстаріших поселень краю. Така назва зустрічається вже в найдавнішій географічній пам'ятці вітчизняної літератури. Так, у "Списку російських міст далеких і близьких" у переліку поселень Курського краю між 1387-1392 роками згадується: "Асе Киевские гради Путивль на Семи, Ріьлеск, Куреск на Тускаре... Бьіринь..." (імовірно, сучасна Буринь Сумської області). Буринь згадується й пізніше, в Литовській метрикулі кінця 15-го сторіччя. Буринчани офіційно закріпили за собою 1392-й рік, як рік заснування Бурині, й у 1992 році відзначали його 600-річчя. Живим свідком і ровесником нинішнього міста є велетенський дуб, що стоїть при вході в парк міста. Йому - понад 600 років. Географічне розташування Бурині дуже зручне. Її землями проходили всі шляхи, що вели до столиці давньоруської держави - Києва, на південь - до Полтави, Криму, а через Чорне море - до Візантії, з якою Київська Русь підтримувала торговельні зв'язки. Під час походу князя Ігоря Святославовича на половців весною 1185 року його шлях пролягав Буринщиною через село Ігорівку. Тоді воно називалось іменем Святого Михаїла і було володінням князів Ольговичів. Відлуння давніх переказів та історичних фактів свідчать про те, що Ігорівка була важливою історичною базою Сіверських князів. Не випадково про "Ігореве селге" (сільце) і його багатство згадується в Іпатієвському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько-Сіверських літописних джерел. Вірогідно, що саме тут часто бував князь Ігор Святославович, де мав свої дім, "дагу", різні скарби. Про це свідчать письмена, знайдені на місці стародавньої Ігорівки. Цілком правомірно вважати, що в цьому селі князь Ігор, повертаючись з полону, змушений був заночувати через пошкоджену ногу. Дізнавшись про це, незабаром із Путивля до Ігорівки прибула дружина Ігоря Святославовича Єфросинія Ярославна, а з нею, як сказано в "Історії Російській" В. Татіщева, багато бояр, двірні та простих путивлян (кінних і піших), які поважали свого князя, оборонця рідної землі. Отже, плин часу не заглушив народних переказів і легенд про ті події. Вони дійшли до наших днів і є свідченням героїчної минувшини нашого краю. Буринчани брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-литовських феодалів, які в той час "хазяйнували" на нашій землі. Багатовікова історія Буринщини засвідчує, що її населенню довелося немало пережити тяжких часів: кріпацтво, польсько-литовське поневолення, буржуазну експлуатацію Російської імперії, війни - імперіалістичну 1914 року, фінську 1939 року, Жовтневу революцію 1917 року та громадянську війну, Велику Вітчизняну війну 1941-1945 років. Тяжким випробуванням для меш-канців Буринщини були роки німецької окупації. В усі ці часи наші земляки не схилили голови перед труднощами, були не лише свідками названих подій, а брали активну участь у всіх цих процесах, протистояли труднощам, насильству та вседозволеності загарбників. За короткий час буринчани відбудували зруйноване війною народне господарство. Нову продукцію почали випускати підприємства міста: цукровий завод, молокозавод, хлібокомбінат, овочесушильний, насіннєвий та завод продовольчих товарів. Хлібороби району забезпечували населення сільськогосподарською продукцією. Буринщина багата не тільки неозорими ланами, пишною зеленню луків, вишневими та яблуневими садами, а й щедрими душею людьми. Буринська земля подарувала нашій державі велику когорту талановитих людей. Це - доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР, автор понад 300 праць, ряд яких перекладено німецькою, італійською, румунською, англійською та іншими мовами, Віталій Леонідович Рижков; видатний вчений, ортопед-травматолог, член-кореспондент АМН СРСР, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч медичної науки УРСР Микола Петрович Новаченко, в 1970 році ім'ям якого названа Буринська центральна районна лікарня; український вчений-фольклорист, літературознавець, мистецтвознавець, мовознавець, знавець історії української книги та книгодру-кування, член Спілки письменників України, член-кореспондент АН УРСР, доктор філологічних наук, професор Павло Миколайович Попов; українська оперна співачка, народна артистка УРСР Раїса Самсонівна Колесник; народний артист України Віталій Васильович Білоножко. До цього списку слід додати відомих художників-земляків: Бондаренко М.М., уродженець с. Дмитрівка, Єфіменко Р.Є та Єфіменко В.Р. – члени спілки художників, уродженці с.Клепали, Решедько В.М. – заслужений художник Росії, уродженець с.Миколаївка. Гордістю нашого рідного краю є шість Героїв Радянського Союзу - генерал Андрій Лаврентійович Гетьман із села Клепали, сержант Гай Петрович Головінський з Успенки, капітан Олексій Антонович Осадчий із Воскресенки, Петро Логвинович Романенко з Хустянки, Іван Васильович Прасолов з Олександрівки та підполковник Федір Кузьмич Фак з міста Бурині. В Буринському краї народились одинадцять Героїв Соціалістичної Праці. Більшість з них дало нам село Слобода. Серед них ланкові колишнього радгоспу Першотравневого цукрового заводу Ольга Іванівна Біла, Мотрона Василівна Мороз, Федора Федорівна Мостіпан, Катерина Степанівна Петрушенко, Софія Андріївна Солдатенко, Катерина Євдокимівна Якименко, Ганна Захарівна Кондрух, Олександра Овсіївна Решетняк та вчителька ук-раїнської мови та літератури Першотравневої середньої школи Євгенія Карпівна Касьяненко. Крім того, село Воскресенка має свою Героїню - ланкову колишнього колгоспу "Перше травня" Килину Григорівну Баранову, село Олександрівка - бригадира рільничої бригади Героя Соціалістичної Праці Василя Кириловича Нестеренка, а село Чаша - Парасковію Сергіївну Чевгуз. |