„Леськівське диво”

 

Так називають жителі Монастирищини дивовижну садибу магнатів Даховських, вік якої близько 150 років.

 

Серед зелених крон дерев-велетнів, частина з яких ровесники замку, видніються зубчасті вежі, від яких віє середньовічною загадковістю. Тінисті алеї ведуть до великого ставу, серед якого, як і в уманській „Софіївці”, розташований „острів кохання”. На правому березі водойми шумить кронами хвойний парк, сповнюючи повітря ароматом живиці.

Село Леськове відоме з ХVІІ ст. У 1890-х роках його купив польський магнат Маріан Даховський. Чотири покоління творили в селі розкішний маєток, який не втратив цінності й у наші дні. Маріан Даховський збудував на березі річки Конелки двоповерховий будинок із флігелем для садівника. Наступне покоління – Олександр і Гонората – скупили землі навколишніх сіл і накопичили кошти для будівництва. Їхні сини Казимир і Карл збудували першу частину замку, посадили парк, обнесли садибу цегляним муром.

На початку 1890-х рр. Тадеуш Даховський, будучи єдиним спадкоємцем, переїхав у Леськове й збудував другу частину замку – круглі, чотирикутні й шестикутні вежі. На першому й третьому поверхах було по 8 великих залів для ігор, балів, прийому гостей. На 2-ому – 9 залів та ванна. Східний вхід був парадним. Перед ним стояли бетонні вази для квітів, а поруч – будиночок для прислуги.

Сам пан Тадеуш був людиною поміркованою, вів тверезий спосіб життя і пропагував його серед селян. Для цього він збудував у селі безкоштовну чайну, де пригощали чаєм із цукерками та печивом. Тадеуш Даховський був спортсменом-жокеєм, виборював призові місця на змаганнях у Європі.

Під час революції та війни Тадеуш емігрував за кордон. Але замок, на відміну від численних поміщицьких маєтків у окрузі, не був зруйнований. Із поваги до господаря селяни вберегли його від знищення.

До 1934 року замок було закрито. Згодом його використовували як будинок відпочинку, а влітку – як табір. Після війни в ньому відкрили туберкульозний диспансер, потім передали військовому відомству. В 1950-х рр. у ньому відкрили будинок відпочинку, а згодом – санаторій для військових. При формуванні Уманської дивізії на базі санаторію розмістили госпіталь. З 1992 р. територія належить Маньківській військовій частині.

Сьогодні замок порожній. Підвищена вологість та пари медикаментів, які тривалий час зберігалися в приміщенні, призвели до руйнування штукатурки стін і стелі замку, руйнується також фасад. Кругла вежа дала загрозливу тріщину. У занедбаному стані й парк.

Леськівський замок занесено до списку пам’яток історії та культури обласного значення. Влада неодноразово порушувала питання про відновлення унікального архітектурно-ландшафтного комплексу та включення його до обласної програми „Золота підкова Черкащини”. Але доля „Леськівського дива” до сьогодні залишається невирішеною.