Страница

**Історична довідка**
	ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ПЕЧЕРСЬКУ ОБЛАСНУ ЛІКАРНЮ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ Печерська обласна лікарня відновного лікування розташована в с. Печера вул. Леніна 7 Тульчинського району Вінницької області на мальовничому гірському плато правого берега р. Південний Буг, бувшого маєтку К.Потоцького. Будівлі: лікувальний корпус, столова, адмінкорпус, склади, гаражі розміщені у лісопарковій зоні загальною площею 19,7 га . Скалисті склони по обидва береги у поєднані шумних порогів, обширний парк з багаточисельними різноманітними віковими деревами , річка Південний Буг, - є чудовим доповненням до цієї місцевості і благотворних природних умов для лікувально-оздоровчих міроприємств. Лікарня заснована у 1990 р. на базі Республіканського кістково-туберкульозного санаторія «Печера» , який функціонував з 1952 р. по 1988 р. У жовтні 1988 р. переданий головним управлінням спеціалізованих санаторіїв МОЗ України Вінницькому обласному відділу охорони здоров’я . З 01.01.1990 р. санаторій «Печера» перепрофільований на обласну лікарню відновного лікування. Мета: реабілітація хворих , що перенесли травму опорно-рухового апарату, з віддаленими наслідками перенесеної травми, з захворюваннями суглобів та хребта, сколіотична хвороба, системний остеопороз. Лікувально-профілактичний заклад під час реформування охорони здоров’я з 1993 року притерпів значне скорочення ліжкового фонду. Так із 210 ліжок у 1993 р. скорочено до 150 ліжок, у 1994 р. - до 125 ліжок, у 1995 р. - до 75 ліжок. Скорочення ліжкового фонду проводилося з економічних негараздів (недостатнього фінансування та приведення обласного ліжкового фонду до нормативу - 50 ліжок на 10 тис. населення). Період з 1995 року по 2004 р. був напружений у фінансово-господарському плані. Була купонна система оплати праці. Колектив працював на самовиживання. Держава фінансувала тільки захищені статті: заробітна плата, медикаменти, енергоносії та часткове фінансування на харчування. Члени колективу на чолі з головним лікарем їздили по селах, робили заготівлю картоплі, буряків, моркви, а у колгоспах просили зернові: пшеницю, ячмінь, гречку, соняшник, цибулю. Заробітну плату отримували 1 раз у 2-3місяці . Незважаючи на важкий економічний стан, ми знаходили спонсорів, які допомагали купувати оргтехніку, фізіотерапевтичну апаратуру, апарати механотерапії. Слід визначити таких спонсорів як: Скакун А.М., Кальніцький І.С., Рожанківський І.В., Ольшевський П.І.. Дякуючи монолітно дружньому колективу лікарів, медичних сестер, молодших медичних сестер, господарського персоналу проводили безкоштовно ремонти своїми силами. Зменшували напругу на державний бюджет. Позабюджетні кошти були великою запорукою у становленні лікарні. Авторитет лікарні щорічно зростав, дякуючи фахівцям своєї справи – лікарям Коробко М.П., Рибаченко І.С., Білко Т.М., Коробко В.О., Тарасовій Н.Г., Мазуру А.А., головній медичній сестрі Кузьменко О.С., техніку Манятовському В.В., головному бухгалтеру Кучер Л.А.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ПРО ПЕЧЕРСЬКУ ОБЛАСНУ ЛІКАРНЮ

ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ

Печерська обласна лікарня відновного лікування розташована в с. Печера вул. Леніна 7 Тульчинського району Вінницької області на мальовничому гірському плато правого берега р. Південний Буг, бувшого маєтку К.Потоцького.

Будівлі: лікувальний корпус, столова, адмінкорпус, склади, гаражі розміщені у лісопарковій зоні загальною площею 19,7 га .

Скалисті склони по обидва береги у поєднані шумних порогів, обширний парк з багаточисельними різноманітними віковими деревами , річка Південний Буг, - є чудовим доповненням до цієї місцевості і благотворних природних умов для лікувально-оздоровчих міроприємств.

Лікарня заснована у 1990 р. на базі Республіканського кістково-туберкульозного санаторія «Печера» , який функціонував з 1952 р. по 1988 р. У жовтні 1988 р. переданий головним управлінням спеціалізованих санаторіїв МОЗ України Вінницькому обласному відділу охорони здоров’я .

З 01.01.1990 р. санаторій «Печера» перепрофільований на обласну лікарню відновного лікування.

Мета: реабілітація хворих , що перенесли травму опорно-рухового апарату, з віддаленими наслідками перенесеної травми, з захворюваннями суглобів та хребта, сколіотична хвороба, системний остеопороз. Лікувально-профілактичний заклад під час реформування охорони здоров’я з 1993 року притерпів значне скорочення ліжкового фонду. Так із 210 ліжок у 1993 р. скорочено до 150 ліжок, у 1994 р. - до 125 ліжок, у 1995 р. - до 75 ліжок. Скорочення ліжкового фонду проводилося з економічних негараздів (недостатнього фінансування та приведення обласного ліжкового фонду до нормативу - 50 ліжок на 10 тис. населення). Період з 1995 року по 2004 р. був напружений у фінансово-господарському плані. Була купонна система оплати праці. Колектив працював на самовиживання. Держава фінансувала тільки захищені статті: заробітна плата, медикаменти, енергоносії та часткове фінансування на харчування. Члени колективу на чолі з головним лікарем їздили по селах, робили заготівлю картоплі, буряків, моркви, а у колгоспах просили зернові: пшеницю, ячмінь, гречку, соняшник, цибулю. Заробітну плату отримували 1 раз у 2-3місяці . Незважаючи на важкий економічний стан, ми знаходили спонсорів, які допомагали купувати оргтехніку, фізіотерапевтичну апаратуру, апарати механотерапії. Слід визначити таких спонсорів як: Скакун А.М., Кальніцький І.С., Рожанківський І.В., Ольшевський П.І.. Дякуючи монолітно дружньому колективу лікарів, медичних сестер, молодших медичних сестер, господарського персоналу проводили безкоштовно ремонти своїми силами. Зменшували напругу на державний бюджет. Позабюджетні кошти були великою запорукою у становленні лікарні. Авторитет лікарні щорічно зростав, дякуючи фахівцям своєї справи – лікарям Коробко М.П., Рибаченко І.С., Білко Т.М., Коробко В.О., Тарасовій Н.Г., Мазуру А.А., головній медичній сестрі Кузьменко О.С., техніку Манятовському В.В., головному бухгалтеру Кучер Л.А.