„Я ціную тебе і те, що ти збираєшся сказати...”

Розвиток

комунікативної

компетентності

педагогів

 

Психолого-педагогічна практика свідчить: причиною непорозумінь конфліктів у взаєминах учитель-учень є не лише відхилення у поведінці учнів, а й недостатній рівень психологічної компетентності педагогів. Зокрема, це стосується уміння спілкуватися, враховуючи особливості співрозмовника і не порушуючи правил етики.

 

 

 

Поглянемо на проблему з обох боків. З одного боку, необхідною З іншого, педагог має знати, по-перше, психологічні характеристики розвитку особистості на певних вікових етапах, найбільш поширені особливості поведінки та особистості учнів, які ускладнюють спілкування (тривожність, не­впевненість у собі, сором'язливість, імпульсивність, демонстративність тощо). По-друге, вчитель має знати і розуміти індивідуальні особливості тих конкретних учнів, з якими працює. Знання і врахування таких особливостей сприятиме створенню сприятливої психологічної атмосфери на занятті.

Зупинимося на комунікативній компетентності педагога. Однією з особливостей спілкування вчителя з учнями є можливість впливати на учня не лише «основним засобом»— словом, а й мімікою, а також влас­ними оціночними судженнями, вчинками, поведінкою. Результативність спілкування значною мірою залежить від авторитету вчителя, ситуації і характеру взаємин, що склалися.

Реальну можливість розвитку власного досвіду побудови міжособистісних  взаємин,   культури спілкування, набуття умінь пізнавати себе та інших людей створюють спеціальні заняття з педагогами.

З метою оцінити, якою мірою Ви компетентні у питаннях спілкування (зокрема, з учнями), пропонуємо відповісти на наступні запитання:

Чи впливає Ваше суб'єктивне ставлення до людини на тон, манеру поводитися під час розмови?

Чи може невдалий вислів співбесідника спровокувати Вас на різкість або грубість?

Чи маєте звичку перебивати того, хто говорить?

Чи виправляєте Ви постійно мову співбесідника, якщо він неправильно вимовляє слова, назви тощо?

 Чи трапляється у Вас поблажливо-менторський тон із відтінком зневажливості та іронії відносно того, з ким спілкуєтесь?

Проаналізуйте власні відповіді й зробіть висновки. Визначення проблеми — майже півшляху до її розв'язання.

Основні правила спілкування

Спілкування є необхідним компонентом професійної діяльності педагога. Щоб уникнути помилок у взаємодії з учнями та колегами, варто знати наступні правила:

1. Комунікативні навички набуваються, а не успадковуються. Ми вчимося говорити, наслідуючи ін­ших, читаючи літературу тощо. Це навчання ніколи не має закінчуватись.

2. Не бійтеся, що Ви висловлюєтеся просто, краще думайте про те, щоб Вас правильно зрозуміли.

3. Значну частину інформації можна отримати, подивившись людині в очі.

4. Якщо Ваші слова вступають у протиріччя з Вашими вчинками, ваш співбесідник повірить останнім.

5. Пізнайте себе ж співрозмовника. При кожній нагоді намагайтеся контролювати свою мову, гучність голосу, інтонацію, настрій. Спробуйте оцінити,  яке враження Ви справляєте на інших людей.

6. Постарайтеся побачити себе з боку слухача: який Ви маєте вигляд (зачіска, одяг, хода, вираз обличчя тощо).

7. Вислуховуючи людину, ми виховуємо в ній самоповагу. Якщо Ви припиняєте займатися своєю справою, щоб вислухати співбесідника, таким чином говорите йому: «Я ціную тебе і те, що ти збираєшся сказати». Це один із надійних засобів підвищити самоповагу в дітях, підлітках, будь-якій людині.

8. Формуйте у себе навички слухання. Більшість людей говорять із середньою швидкістю 120 слів за хв. Середня здатність сприймати інформацію становить приблизно 480 слів за хв., тобто в 4 рази більша. Через це в той час, коли інша людина говорить, наша увага розсіюється. Якщо ми приділятимемо співбесіднику трохи більше уваги, підтримуючи контакт очей, зосереджуючи увагу на тому, що було сказано, запитуючи, це спри­ятиме зосередженню уваги.

9. Перевіряйте невербальні ключі. Не лише уважно слухайте, а й спостерігайте за всією поведінкою співбесідника: жестикуляцією, мімі­кою, поглядом тощо.

Психологічний аналіз конфліктів

У процесі безпосереднього спілкування між людьми іноді виникають протиріччя, які загострюються і перетворюються на конфлікти. Причиною багатьох конфліктів у взаєминах учитель-учень дослідники вважають не лише відхилення у поведінці учнів, а й значною мірою недостатній рівень психологічної підготовки педагога, його умінь аналізувати ситуацію й обирати продуктивні шляхи подолання конфліктів.

Складну психологічну ситуацію можна аналізувати за схемою:

- опис конфліктної ситуації;

- передумови виникнення конфліктної ситуації (внутрішні і зовнішні), причини переходу в конфлікт;

- зміст конфлікту для кожного з його учасників;

- психологічний аналіз взаємин, що склалися між учасниками кон­флікту;

- аналіз власної поведінки;

- можливі варіанти розв'язання ситуації та прогноз їхніх наслідків.

Найчастіше виникають проблемні ситуації, пов'язані з виконанням учнем навчальних завдань, пору­шеннями учнем правил поведінки, а також певними протиріччями у сфері емоційно-особистісних взаємин учнів і педагогів.

Поширені помилки у спілкуванні

Для того, щоб спілкування було продуктивним, а конфліктні ситуа­ції не виникали, педагогу необхідно знати найбільш поширені помилки у спілкуванні з учнями, батьками учнів, колегами, а саме:

Не сприймайте мовчання за увагу — людина може бути просто заглибленою у власні думки.

Не вдавайте, що слухаєте. Це даремно. Відсутність інтересу і нудьга проявляється на обличчі й у жестах. Краще визнати, що в даний момент вислухати співбесідника достатньо уважно Ви не зможете і призначити час для можливого спілкування.

Не перебивайте співрозмовника без потреби. Якщо ж для уточ­нення сутності справи Вам усе ж необхідно перебивати співбесідника, допоможіть йому відновити хід думок.

Не робіть поспішних висновків, адже саме такі суб'єктивні оцінки примушують співбесідника зайняти оборонну позицію. Такі оцінки — бар'єр для змістовного спілкування.

Не давайте «піймати» себе в суперечці. Коли Ви в думках не погоджуєтеся зі співбесідником, то, як правило, перестаєте слухати і чекаєте своєї черги висловитися. Якщо починаєте суперечку, то, захопившись обґрунтуванням власної точки зору, іноді не чуєте партнера. Вислухайте його до кінця, щоб зрозуміти, з чим саме Ви не погоджуєтесь, а вже після цього висловлюйте свою думку.

Не ставте занадто багато запитань, можна уточнити сказане, але «закриті» запитання, які вимагають відповіді типу «так» або «ні», необ­хідно зводити до мінімуму. Надмірна кількість запитань придушує ініціативу співбесідника і часом ставить його в оборонну позицію.

Не зловживайте фразою: «Я добре розумію ваші почуття...». Така заява часто застосовується з метою переконання співрозмовника в тому, що Ви слухаєте, але у спілкуванні може сприйматися як іронія.

Не проявляйте надмірної чутливості до емоційної сторони мови. Слухаючи схвильовану людину, будьте стримані, інакше пропустите зміст сказаного.

Є такий відомий вислів: «Лише той має право навчати іншого, хто сам постійно працює над собою». Вплив педагога на особистість учня не завжди помітний на перший погляд, але він може залишити слід у його долі на все життя. Ми маємо докладати зусиль, щоб слід цей був позитивний.