Спогади про Велику Вітчизняну війну жительки села Филенкового Бровко Євгенії Григорівни, записані учнями Филенківської ЗОШ І-ІІІ ст.  Зінченко С., Кальник К.

«Війна! Яке страшне слово. Скільки горя, сліз вона принесла нашому народові, кожній сім’ї. Для нашої сім’ї вона також не пройшла мимо. з війни не повернулися всі три брати: найстарший Олексій, середній Павло, найменший Яків. Перед війною Яків служив у армії, був радистом. Два старші вже були жонаті, Олексій жив і працював у місті Харкові на тракторному заводі, а Павло працював у нашому селі.

   1941 рік. Всі пішли на фронт. Довгий час від них не було ні листів, ніяких звісток. Потім прийшла похоронка на Якова, він загинув на Ленінградському фронті, справляючи зіпсований кабель підірвався на міні. Про це нам розповідали його товариші, які разом з ним воювали. А про Олексія і про Павла так нічого не відомо і до цього часу. Зверталися неодноразово у Москву в архів, приходила одна і та відповідь: «Безвести пропавший».

   А мама наша весь час твердила, що Олексій живий, він їй снився завжди малим. Вона ніяк не могла змиритися з тим, що всіх забрала війна. Вона їх чекала весь час, але не дочекалася своїх синів».

Бровко Яків Григорович

1941 р.

Окрема рота зв’язку

м. Ленінград 1941 р.

Спогади про Велику Вітчизняну війну жительки с. Филенкового Тараненко Тетяни Миколаївни, записані учнями Филенківськоі ЗОШ І-ІІІ ст. Варнавської О., Годзь О.

Тараненко Левко Олексійович

В 1941 році, коли на нашу землю напали фашисти, Тараненко Левко Олексійович по броні з Рублівським МТС евакулірувався у Сталінградську область. В 1942 році був призваний в армію. Разом із своїми ровесниками він здійснював великі диверсії проти ворога. В 1946 році він повернувся додому.

За мужність і відвагу проявлені в боях, партія нагородила Левка Олексійовича Тараненка багатьма медалями.

Після війни Левко Олексійович працював у рідному колгоспі бригадиром. За натхненну працю в 1957 році був нагороджений медаллю «Учасник всесоюзної виставки» і наручним годинником.

1944 рік