„Діти Індиго”

Українська реальність

чи американські домисли.

Зараз часто можна почути про дітей „Індиго” – дітей, що якісно відрізняються своєю поведінкою та психологічними характеристиками від прийнятих раніше норм.

Поняттю „Діти Індиго” світ зобов’язаний американці, практичному психологові – провидиці Ненсі Енн Тепп, яка ще в 1982 році заявила, що „у багатьох дітей аура не такого кольору, як була раніше, а синьо-фіолетова, індигового відтінку”. Раніше цей колір, за її словами, не був присутній в біополі людини. Для аури людей були характерні кольори фуксії, червоний, жовтий, зелений, іноді навіть золотий, але не індиго. Пізніше ці спостереження були неодноразово підтверджені фотографіями аури за допомогою новітніх досягнень науки.

Існує думка, що у дітей „Індиго” навіть структура ДНК не така, як у звичайних людей. У них дуже високий ступінь концентрації психічної енергії.. Їм властиві некерованість, невизнання авторитетів, підвищене відчуття власної значущості, надзвичайна обдарованість.

Як бачимо, американська теорія цікава і оригінальна. Але чомусь закрадається думка, що вони описують не „Дітей Індиго”, а звичайнісіньких дітей: наших власних, сусідських, дітей на ігрових майданчиках і у школах.

Це наші діти - некеровані і їх важко покарати. Колись був контроль у вигляді різки чи батьківського паска, було виключення з піонерів, виклик на раду школи. Тепер дитина знає: вдарили – порушили її права.

Це наші діти - надзвичайно обдаровані і розумніші від своїх батьків. А як ще може бути? Адже вони живуть у набагато складнішому середовищі, ніж довелося жити нам. Вони чудово розуміють різницю між СD і DVD диском, а їхня улюблена іграшка – пульт від телевізора і татів мобільник. У нашому дитинстві не було шахідів і терористок-смертниць, ми не бачили буквально з пелюшок реклами пива і горілки, не знали, що таке кокаїн і героїн. А наші діти ходять мимо джипів і мерседесів і дивляться переважно серіали про любов (і секс) і про міліцію (і вбивство).

Це наші діти, незалежно від кольору аури, все бачать, все знають - і не божеволіють від цього світу, який створили їм ми, дорослі...

Найбільші сумніви в справедливості американської теорії викликають принципи виховання: поводьтеся з „Дітьми Індиго” шанобливо, цінуйте в них самобутність, ніколи не принижуйте і т.п. Хіба, якщо у дитини аура червоного або зеленого кольору, вона гідна приниження, чи до неї можна ставитись нешанобливо?

Так просто діти чи діти „Індиго”?