ОСВІТА, КУЛЬТУРА
Зрозростанням та виникненням хуторів зростало кількість населення. Дітей у сім’ях було, але були безrpамотними. Освіта в ті часи підпорядковувались церкві. Діти, ті хто міг навчалися у церковно приходських школах. Навчання в таких школах тривало 3 роки і діти повинні були освоїти нижчий курс арифметики та закон божий. По хуторах церковно-приходських шкіл не було. Багаті та заможні селяни вчили своїх дітей «на дому», наймаючи вчителів. На подальше навчання віддавали в м.Лубни або Оржицю. як же виходили з такого становища селяни-бідняки, які хотіли, щоб їхні діти здобули початкову освіту.
Селяни наймали великі селянські хати і там навчалися селянські діти. Такі хати-школи були в Петренка Микити в с.Райозеро, в селянина Грицуна Пилипа, х.Грицунівка. Вчителями були попи та дяки яких привозили з Ісковець. Селяни самі утримували таких вчителів. За кожну дитину, що навчалася давали по пуду жита, харчували по черзі.
Дещо покращилося становище з освітою після 1913 року. В цьому році земство почало будувати в с.Полуніївка. На межі між Грицунівкою і Райозером побудували двокласну школу, куди ходили діти з Райозера і Грицунівки. Учителів і школу утримувала держава. На кошти земства було побудовано школу і у Н.lржавці.
В с. Савулівка просте селянське приміщення було пристосоване для школи. Дітей було дуже багато. В початкових класах навчалося по 50-70 учнів. На кожний клас було по два учителі.
Першими учителями були: Андрієнко Софія Іванівна, Шапаренко Федір Васильович, Крамаренко, Туровська. Після Жовтневої революці справи з навчання покращились, але охопити всіх навчанням було неможливо. Не вистачало приміщень. Було дуже багато дорослого населення неграмотним. Щоб охопити навча:н:н.т.:r доросле населення організовували лїкнепи і навчали в хатах-читальнях.
Тих хто навчав називали культармійцями. Такими культармійдями були Петренко Григорій Лукович, Мужчіль Панас Васильович, , який згодом 20 років працював директором школи.
Навчалися в вечірній час по 2-3 години, безкоштовно. Під приміщення школи була передана куркульська хата.
До 1930 року існувала обов’язкова початкова освіта. З 1930 року запровадили загальну семирічну освіту. 1 вересня 1930 року було відкрито тільки один 5 клас.
Завідуючим школою був призначений Кацун Петро Наумович. Він же викладав усі предмети в 5 класі. Коли відкрили 6 і 7 класи, прибавилося і вчителів.
Навчання відбувалося у 2 зміни. Називалася школа Грицунівська трудова політехнічна.
Під час фашистської окупації навчання не проводилося. Багато вчителів які працювали в школах на території Райозероької сільської ради воювали на фронтах. Деякі з них не повернулися. На честь загиблих учителів в роки Великої Вітчизняної Війни на стіні Райозерської 30Ш І-ІІІ ступенів відкрито меморіальну дошку.
Ті, що повернулися, знову стали працювати у школі. Хоменко Михайло Омельянович, нагороджений орденом Червоної Зірки та орденом «Знак пошани» працював директором школи, Галушка Яків Власович, кавалер двох ордерів Слави та інші.
В 50-х роках Грицунівську трудову політехнічну школу реорганізовано в Райозерську загальнооовітню трудову політехнічну школу. У 1961 році, з метою погли6лення знань у'чнів, семична школа реорганізована у восьмирічну, яка проіснувала до 1989 року. Школа знаходилася в 5 приміщеннях (в 4-х приміщеннях - навчальні класи, в 1- навчальні майстерні). В 1967 році на честь 50 річчя Великого Жовтня, за рахунок колгоспу було побудовано ще одне приміщення (клас і шкільна їдальня).
1 вересня 1984 року в с.Райозеро було здано в експлуатацію нове приміщення школи на 192 місця. Школа була побудована на кошти місцевого крлгоспу ім.6О-річчя Жовтня. Загальна вартість новобудови 450 тис.карбованців.
В 1989 році з ініціативи учительського колективу та парторганізації колгоспу ім. 6О-річчя Жовтня Райозерська восьмирічна школа була реорганізована в Райозерську середню школу. Першим директором Райозерської середньої школи був Лохвицький Анатолій Іванович.
Перший випуск учнів 11 класу відбувся у 1991 році. Цього року 11 клас закінчило 14 учні. Дві учениці, Охріменко Валентина Миколаївна та Грищко Тетяна Іванівна закінчили школу з срібною медаллю. Крім того випускниця 1994-1995 н.рр. Калина Юлія Вікторівна та випускник 1999-2000 Н.рр. Лахвицький Tapас Анатолійович закінчили школу з золотою медаллю.
За роки існування середньої школи її закінчили 108 учнiв Одинадцять випускників закінчили вищі навчальні заклади тридцять один випускник - технікуми.
В школі діють навчально-виробничі майстерні по обробці заліза та деревини, спортзал, бібліотека (бібліотечний фонд 13 476 книг; підручників -5521, художня література - 7955).
Організоване профільне навчання, де учні здобуваю: професію тракториста-машиніста. Педагогічний колектив, який. очолює Лаптєва Наталія Григорівна налічує 1 7 осіб.
Одинадцять учителів має вищу педагогічну освіту. Два учителі - середню-педагогічну; три - спередню-спеціальну; один - незакінчену вищу. Чотири особи мають першу категорію, п’ять осіб - другу категорію; вісім - спеціалісти. Відмінник народної освіти УРСР Охріменко Віра Павліна нагороджена медаллю А. С.Макаренка. Обслуговуючий персон налічує - 6 ociб
До війни і післявоєнний період директорами школи працювали:
1. Кацун Петро Наумович
2. Петренко Микола Пилипович
3. Хоменко Миxайло Омельянович
4. Глущенко Микола Павлович
5. Глущенко Ніна Миколаївна
6. Боговик Володимир Миколайович
7. Михайленко Віра Андріївна
8. Калина Віктор Іванович
9. Дронько Іван Миколайович
10 Лохвицький Анатолій Іванович