Сонячний годинник

Дуже давно, коли годинників ще не було, люди дізнавалися про час по сонцю. Зійшло сонечко – час просинатись, братися до роботи. Піднялося воно –  пройшло півшляху небосхилом—час людині відпочити та пообідати. А сховалось сонечко за ліс, за гори за синє море—час іти додому спати. І раптом люди звернули увагу на тінь, яка падала на землю від дерева. Уважно придивилися й помітили, що тінь не стоїть на місті. Вона рухається за сонцем.   

                Скінчився день , сонце зробило коло по небу—і тінь теж побігла.

         Дивилася людина, дивилася, як тінь по колу бігає , і придумала годинник:  укопала в землю стовп, а навколо нього накреслила коло, поділивши його на частини. Кожна частина відповідала одній годині. Зійшло сонце, і тінь від стовпа повільно рухалась по колу ,  позначаючи годину за годиною