Вишгородський район утворений  12 квітня 1973 року . До нього увійшли землі Києво-Святошинського та Іванківського районів. Із 21 травня цього ж  року  почав діяти Вишгородський  районний відділ  освіти. До нього були передані Вахівська, Пилявська, Ровівська  восьмирічки, Любимівська середня та Руднєдимерська початкові школи  Іванківського району; школи лівого берега Дніпра  від Жукина до Хотянівки та школи      північної частини Києво-Святошинського району.

             Завідуючим районним відділом освіти був  призначений Дворяк Петро Васильович, який перебував на цій посаді до 15 серпня 1979 року. Крім нього, у відділі освіти на той час працювали ще чотири спеціалісти: інспектори Гамарис Вячеслав Васильович та Гримальський Микола Тимофійович, завідуючий районним методичним кабінетом Бабенко Михайло Федорович та методист Котова Фаїна Никанорівна.

     За підсумками роботи  в 1977 році відділ освіти посів друге місце в області. Цього року здано в експлуатацію   Вишгородську середню школу №2 на 1176 місць, Старопетрівську середню школу на 524 місця з телецентром, єдиним на той час у Київській області; міжшкільний навчально-виробничий комбінат (другий в області після Білоцерківського), відремонтовано Козаровицьку школу.  На березі Київського моря біля села Козаровичі відкрито один із перших в області піонерський табір “Юнга”. Відчутними стали  і результати у навчально-виховній, спортивно- масовій  та позашкільній роботі. Успішно діяв районний Будинок піонерів у Димері та дитяча кіностудія “Сурмач” під керівництвом   Жуковського Анатолія Євгеновича.

     У       році введена в дію Жукинська середня школа, відкриті їдальні в Новопетрівських восьмирічних школах №2, №3. Підготовлена документація    та почалося будівництво Синяківської , Гаврилівської, Катюжанської, Нижчедубечанської шкіл.

В серпні 1979 року завідуючою відділом освіти призначено Котову Фаїну Никанорівну, яка перебувала на цій посаді до червня 1992 року. Основними напрямками своєї роботи Котова Ф.Н. визначила систему роботи з керівними кадрами та підготовка їх резерву і спільну роботу з місцевими радами народних депутатів, базовими підприємствами, районними організаціями та службами по зміцненню навчально-матеріальної бази шкіл, організації харчування та оздоровлення школярів.

     Завдяки належній організації роботи відділу освіти протягом 1979-1991 років  значного досвіду управлінської роботи в районі здобули директори шкіл : Губа Іван Микитович (Димерська середня школа №1), Голуб Галина Федорівна (Жукинська , Вищедубечанська школи), Бондаренко Світлана Йосипівна, Бондаренко Іван Данилович (Старопетрівська ), Єрченко Віра Олексіївна (Козаровицька середня школа). На зміну їм через систему підготовки резерву керівних кадрів (район став опорним  з цих питань) прийшли Кисіль Людмила Савеліївна (Гаврилівська середня школа), Микитчик Микола Артемович (Катюжанська середня школа), Ївженко Тетяна Іванівна (Воропаївська школа), Клебан Ніна Петрівна (Новопетрівська №2), Шевченко Віталій Васильович (Новопетрівська №1), Мірошніченко Олексій Євгенович (Глібівська, потім – Козаровицька школи), Калініченко Клавдія Омелянівна (Любимівська), Ткач Світлана Миколаївна (Нижчедубечанська), Кривонос Олександр Андрійович (Хотянівська школа).

     Районний відділ освіти одним із перших в області створив  господарську групу по обслуговуванню шкіл та комп’ютеризував роботу централізованої бухгалтерії..

     Першочергово вирішувалися питання будівництва нових шкіл. За період з 1979 по 19991 рік   введено в дію школи –новобудови у  Нижчій Дубечні, Синяку, Гаврилівці, Демидові, Катюжанці, Вишгородську школу №3, районну дитячо-юнацьку спортивну школу та плавальний басейн, дитячі садки “Чебурашка” та “Джерельце” у м. Вишгороді.

     Значну допомогу надавали базові підприємства. Так за один день    шість міністерств    підписали документ  про дольову участь у будівництві Катюжанської  середньої школи. В с. Гаврилівка завдяки допомозі адміністрації  племптахозаводу збудували школу не на 320 місць, як планувалося, а на 684.

      В 1984 році район посів перше місце  в обласних змаганнях на кращу підготовку установ народної освіти  до нового навчального року. З 1985 року районний відділ освіти став базовим в області для навчання новопризначених завідуючих відділами освіти , інспекторів шкіл, методистів райметодкабінетів та резерву керівних кадрів.

      Чорнобильська трагедія квітня 1986 року  на перше місце перед віділом освіти поставила нову проблему – оздоровлення дітей, оскільки район увійшов до зони посиленого радіологічного контролю. Тисячі дітей було відправлено на оздоровлення в Крим, Харківську, Полтавську,  Чернівецьку області . Значним досягненням тих років була організація трудової підготовки і професійної орієнтації школярів. Налагодилася система допрофесійної підготовки в сільських школах, на базі яких ішла підготовка водіїв, трактористів.

      Творчо підходили до організації методичної роботи в районі завідуючі методичним кабінетом Маркуца Петро Тимофійович (очолював РМК з 1979 року)  , Оверченко Валентина Вікторівна (з 1981 року), Духота Валентина Іванівна (з 1990 року), Сахарова Наталія Геннадіївна (з 2000 року).

 В  червні 1992  року завідуючим  районним відділом освіти призначено Коваля Василя Григоровича, який до цього працював  інспектором відділу освіти. Людина творча, добре обізнана  із станом справ освіти  в районі, Василь Григорович  поставив перед колективом відділу освіти та його методичною службою  завдання – створити перспективну програму розвитку  освіти Вишгородщини, виходячи із актуальних  проблем створення національної школи. В жовтні 1992 року  була прийнята Концепція становлення української національної школи та шляхи її реалізації у Вишгородському районі   в 1992-1999 роках. Протягом цього часу освітня система району зазнала значних змін та позитивних зрушень.

       У червні 1993 року смертельна хвороба не дала можливості Ковалю В.Г. втілити в життя цю освітню програму. Його послідовники – Сергієнко Олександр Ілліч  та Кирилюк Надія Семенівна продовжили розпочату справу.

Сергієнко Олександр Ілліч завідував відділом освіти з червня 1993 року. У цей час створено перший і єдиний на той час заклад такого типу – районну школу для

дітей-інвалідів компенсаційно-реабілітаційного типу "Надія”.

    Із серпня 1996 року відділ освіти очолювала Кирилюк Надія Семенівна, яка спрямувала свою діяльність на наукові підходи до управління освітньою системою району, збереження існуючої мережі навчальних закладів та систему підготовки керівників.

   Значні зрушення у розвитку освіти району відбулися за час завідування  відділом Підлісною Ольгою Олександрівною, яка працювала на цій посаді з квітня 1997 по квітень 2000 року. Саме в цей час у районі почали працювати заклади нового типу - Технічний ліцей у м. Вишгороді (1997 рік), Димерська гімназія (1999 рік), Вишгородська районна гімназія “Інтелект” (1999 рік).

        На базі Жукинської та Руднєдимерської шкіл створені навчально-виховні об’єднання “школа-дитячий садок”.  Зміцнилася  матеріальна база районної ДЮСШ (директор Когут О.Т.) Відкриваються відділення спортивної школи у Новопетрівській загальноосвітній школі №1 (футбол), Гаврилівській загальноосвітній школі (легка атлетика), Димерській ЗОШ №1 (легка атлетика), Демидівській школі (футбол, легка атлетика), Катюжанській  школі (легка атлетика). Розширився спектр діяльності Міжшкільного навчально-виробничого комбінату, який одержав ліцензії на підготовку водіїв різних категорій, операторів комп’ютерного набору, швачок, продавців.  

     Якісні зміни відбулися  і в кадровому забезпеченні навчально-виховного процесу. Визначальну роль у цьому відіграв районний методичний кабінет. Методична робота , побудована на основі     аналітико-діагностичних підходів, дозволила оновити підходи  до післядипломної освіти педагогічних кадрів у районі, створити систему безперервної освіти педагогічних працівників. Характер методичної роботи став особистісно-діяльнісним. В основу діяльності районного методичного кабінету покладено творчий підхід. З метою морального і матеріального стимулювання праці вчителя і учня,  зацікавлення педагогічних і керівних працівників у підвищенні своєї кваліфікації, активізації їх творчості була створена система конкурсів ( методичної роботи, професійної майстерності, методичних ідей, “Школа року”, “Рік класного керівника” тощо).

     У січні 2000 року    будинок соціальної реабілітації у Жукині для дітей, які потрапили в екстремальну ситуацію, переданий  у підпорядкування відділу освіти і реорганізований у районний дитячий будинок змішаного типу “Сонячний”.

      З квітня 2000 року начальником відділу освіти призначено Духоту Валентину Іванівну. Сучасні зміни, які відбуваються в освітній галузі району, свідчать про те, що освіта Вишгородщини має могутній потенціал і багато невикористаних резервів.

      З першого вересня 2000 року три школи району реорганізовуються у спеціалізовані з поглибленим вивченням  окремих предметів : школа №3 м.Вишгорода – у спеціалізовану школу “Сузір’я” з поглибленим вивченням іноземної мови та інформатики, Демидівська – у спеціалізовану школу гуманітарного профілю та Катюжанська – у спеціалізовану школу з поглибленим вивченням окремих предметів (математики, історії України, правознавства). За власною інноваційною концепцією почав працювати дошкільний навчальний заклад у Демидові, який реорганізовано  у Центр розвитку дитини “Орлятко”. В грудні 2000 року ліквідовано будинок творчості у Димері та створено районний Центр художньої творчості дітей , юнацтва та молоді “Дивосвіт”.  Школа для дітей-інвалідів компенсаційно-реабілітаційного типу “Надія” реорганізована в навчально-реабілітаційний центр “Надія”. Спільно з Товариством дружби і партнерства з Вишгородом (Айхенау, Німеччина) проведено реконструкцію і відбудову приміщення колишнього дитячого садка в с. Нові Петрівці, в якомуз 2003 року працює районний дитячий будинок «Любисток».

Сьогодні освітня система Вишгородського району – серед лідерів Київщини.