Ічнянський район-здавна козацький край,відомий своїм історичним минулим і зараз має великий туристичний потенціал
До туристичної мапи району відносяться: старовинне містечко Ічня, селище Тростянець з його знаменитим дендропарком І.М.Скоропадського.
На території Тростянця діє осередок зеленого туризму „Мисливська паланка” Ростислава Маляренка; село Іржавець, де знаходиться музей-садиба Л.М.Ревуцького, відомого композитора; оповита легендами Качанівка, меценатів Тарновських, відома своїм національним історико-культурним заповідником та пейзажним парком кінця ХУІІІ поч.ХІХ століть, мальовниче село Петрушівка з своїм осередком зеленого туризму „Соколиний хутір”.
Історія району досліджена недостатньо.
Відомо,що територія сучасної Ічнянщини з ХІ ст. перебувала в межах Переяславського князівства,що обіймало величезні простори між Дніпром і Волгою. Значно пізніше землі Ічнянщини увійшли до складу Південної Чернігівщини. Район часто зазнавав вторгнень з боку татар та польської шляхти.
Проживали в ньому сміливі козаки,які не раз відзначились в битві з ворогами. Серед їх ватажків найяскравішою постаттю був ічнянський сотник Григорій Стороженко.
-Ічнянський район знаходиться у південно-східній частині області. Утворений 1923р.Площа- 1,6тис.кв.м. Населення- 49,5 тис. жителів.Центр-м.Ічня. Район лежить у межах Придніпровської низовини. Корисні копалини: торф, глина, пісок. Річка Іченька, Удай, Остер. Грунти чорноземні та підзолисті. Розташований у лісостеповій зоні. Ліси (дуб,береза,осика,сосна) займають 21,4 тис.га.
Переважають підприємства харчової промисловості (найбільші з них: Парафіївський цукровий завод (в 2009 році не працює), Ічнянський завод сухого молока і масла, Пелюхівський крохмальний завод (непрацює), Ічнянський спиртовий завод нажаль головний забруднювач в м Ічня), Ічнянський молочноконсервний комбінат). Спеціалізація с/г-землеробство зернового і тваринництво м’ясо-молочного напрямів.
м.Ічня, розташоване на р.Іченці.
Є свідчення,що ще в до татарські часи тут існувало невелике поселення,що мало назву Яськове,яке знищила навала монголо-татарських орд.Татарське найменування річки „Ічень”,що значить „водопій”, вказує на те,що тут була зручна стоянка татар,прикрита лісом і з гарним водопоєм для скоту.Містоодержало назву від назви річки_Ічень, а назва самої річки трансформувалась у пестливу форму Іченька.
За археологічними даними можна судити, що наш край був заселений у давньокам’яному віці, понад п’ятнадцять тисяч років тому. Свідками далекого минулого є близько 30 курганів V – І тисячоліть до н.е., декілька городищ і поселень цього періоду біля сіл Городні, Монастирища, Гужівки, Щурівки, Дорогинки, Івангорода, Воронівки, Ольшани, м.Ічні.
Перші відомості про Ічню належать до 14 ст.У 14-16 ст.знаходилась під влажою Литви і Польщі. З 1590р. Ічнею володів князь К.Вишневецький.
Приходили з мечем на землю нашу половці і монголи, кримські татари і турки, але Ічнянщина відроджувалась, виживала, боролась. Під час визвольної війни 1648-1654 років у складі військ Б.Хмельницького був сформований козацький полк, який, потім у складі двох сотень влився у Прилуцький. Із 1649р.-сотенне містечко Прилуцького полку.
В останній чверті XVIII cт. Починається економічне піднесення Ічні. Набуває розвитку винокуріння. В 1780 р. діяло 23 винокурні. На р.Іченці було 6 водяних млинів, цегельня. Розвивалося ремесло. Налічувалось 78 дворів ремісників, переважно шевці, гончарі, кравці, ткачі, бондарі, ковалі та інші. Щороку відбувалось по три ярмарки, по три базари щотижня.
Містечко наше було відоме як хлібний ринок півдня Чернігівщини. Тут щороку збувалось близько 30 тисяч четвертей хліба ( 1 чверть – 8 пудів). Продавалась також велика кількість худоби.
Економічному розвитку міста сприяло прокладання вузькоколійної залізниці Крути-Ічня-Прилуки. 1894 року стала до ладу станція Ічня. На початку ХХ ст. в містечку налічувалось 10 дрібних заводів (винокурних, цегельних, маслоробних та інших), 14 кузень, 109 вітряків.
Напередодні першої світової війни в Ічні було 11 початкових шкіл, у яких навчалось 1150 учнів. Вищих, середніх навчальних закладів, клубів і бібліотек не було.
Ічня здавна славилась як один з осередків художньої кераміки Лівобережної України. Розписні кахлі і посуд вивозили ічнянці на ярмарки в багато губерній. З покоління в покоління передавались вміння і досвід.
Високу нагороду отримали уроженці Ічнянщини Микола Петрович Бойко з Івангорода, Степан Павлович Васечко з Купини, Вольф Беркович Хацкевич і Степан Корнійович Андрусенко з Парафіївки, Василь Григорович Петренко з Шилович.
Загинули при звільненні рідної землі: Нонна Погуляйло, Анатолій Шевель, Володимир Чепіга, Ігор Камінський, Микола Гринтаєнко та інші, котрі мріяли про щасливе життя. Віддав своє життя за визволення рідного міста Анатолій Васильович Сергієнко.
Підпільну роботу на Ічнянщині очолював секретар підпільного райкому партії Іван Юхимович Попко. Велику допомогу партизанам з’єднання Федорова надавали місцеві жителі.
Після визволення району все населення від малого до старого піднялось на відбудову господарства. В 1944 році частково відбудували і пустили в дію спиртовий завод, райпромхарчокомбінат, маслозавод. Стали до ладу МТС, відновлено колгоспи. Пізніше, в 50-60 роках, стали до ладу нові підприємства: тарний, лісопильний заводи, завод сухого молока і масла, плодоовочеконсервний, цегельний завод міжколгоспбуду. Розвивались промисловість, сільське господарство, культура, освіта.
До туристичних перлин району відносяться:
м.Ічня (церкви: Спасо-Преодбаженська,Миколаївська,Воскресенська; садиби В.Чумака,С.Васильченка, пам’ятники письменникам та митцям), с.Іржавець (музей-садиба Л.М.Ревуцького),с. Тростянець (дендропарк), с. Качанівка ( палац, альтанка, парк меценатів Тарновських), осередок зеленого туризму „Соколиний хутір”, Ічнянський Національний природний парк.
Письменники: С.В.Васильченко, О.П.Стороженко (з Лисогір),В.Чумак-поет;А.П.Дрофань,Г.П.Коваль;
І.І.Цинковський (з Парафіївки); Г.К.Саченко-поет (з Хаєнок); С.О.Шевченко-поет,перекладач, журналіст (с.Грабів).
Видатні художники та скульптори:
Г.П.Мартос, М.М.Ге; П.П.Забіла; П.О.Басанець; В.П.Швидченко; видатний різьбяр А.Г.Штепа (з с.Сваричівка); В.М.Рєзанов-художник; Ю.О.Борщ.
А також доктор філологічних наук, професор С.І.Маслов та його брат В.І.Маслов-літературознавець і педагог.
Народні артисти України:
В.Ф.Пархоменко-бандуристка (з с.Монастирище);
співак –В.Г.Буймистер;В.М.Любимова;
композитор Л.М.Ревуцький та Д.М.Ревуцький-фольклорист і літератор
(з с.Іржавець); І.Кмета-Іченський - укр.теолог, поет, прозаїк, перекладач,
професор; А.О.Туркеня –журналіст; В.В.Плющ-письменник, журналіст
(з с.Пелюхівка); В.М.Геєць-академік НАНУ, директор інституту
прогнозування НАНУ(з с.Сезьки); С.Г.Маринчик –кінорежисер,поет,прозаїк.
Найбільш повні історико-культурні дані взято з сайту Чернігівського управління культури і туризму J