З історії нашої школи

Над Ільтою-річкою

В’ється стежка cтрічкою,

Там дитинства нашого сліди,

Незабуть ніколи нам

Зустрічей зі школою,

Де ходили разом я і ти.

Є на Київщині красиве село. І назву воно має загадкову – Селичівка. Старожили села розповідають, що назва походить від двох легенд, які дійшли до нас з далекого минулого. Перша легенда говорить про те, що у цій місцевості протікала річка і її води ніби сичали, тому і річку назвали Сичівкою, а пізніше поселення на берегах річки назвали Селичівкою. Друга легенда донесла до нас спогади про запоріжських козаків. Коли розпалась Запоріжська Січ, то козаки розійшлися по землі. Прийшли вони і сюди, побачили, яка то тут така краса: хоч місцевість і болотиста, але протікає річка, багата рибою на берегах росте великий ліс, багатий дичиною. І вирішили вони тут поселитися, а були вони дуже сильні. І називали їх силачами. А пізніше і село називали Селичівкою.

Розташоване воно за 55 км від райцентру Баришівка. Є в селі і школа – Селичівська загальноосвітня І-ІІ ступенів.

Як у кожної людини є своя доля, так і в нашої школи є своя історія. Адже виповнилося 100 років.

Літні люди пригадують, що на початку ХХ століття в центрі села була церковно-приходська школа 1-3 класів. Боже слово викладав Василь Ольшанський (отець Василій). Тоді ж і збудували хату, яку в селі називають попівською. А зараз у ній проживають вчителі нашої школи.

Нинішню будівлю школи почали будувати на околиці села за рахунок земства, яке було на той час у селі. І вже в 1912 році школа привітно відкрила

свої двері і запросила до навчання дітей із чотирьох сіл: Селичівки, Волошинівки, Липняків, Бзову.

Змінився хід історії, суспільство розвивалося, змінювалась і історія освіти.

Після Жовтневої революції у 20-тих роках школа носила назву «лікнеп». Була тільки початковою на 1-3 класи.

У 30-тих роках Селичівська школа стала неповносередньою (семирічною). Навчання проводилось у дві зміни: 1-3 класи – до обіду, 4-7 класи – після обіду. Директором школи до 1936 року була Голубінська Олександра Платонівна. В той час працював в школі сторож – Луценко Влас Степанович. Він посадив біля школи ряд сосон, які ростуть і понині. Могутні велетні у своїх кронах донесли до нас відлуння минулих років. Зараз стовбурі у них такі великі, що першокласникам потрібно стати утрьох, щоб обхопити їх руками.

В 1927 році в школі організовано піонерську організацію. І в 30-тих роках уже нараховувалось понад 100 піонерів. Серед перших піонерів був Говорун Пантелеймон Матвійович.

В 1936-1941 роках в школі існував гурток санітарної дружини, в якому активну участь приймали діти і вчителі школи. Вони допомагали місцевому колгоспу боротися зі шкідниками на полях та садах. Директором школи був Вирячко Павло Михайлович, завпедом Родзієвський Сафрон Євладієвич.

Закінчився 1940-1941 навчальний рік. того теплого сонячного дня зібрались випускники Селичівської неповно середньої школи Баришівського району Київської області, аби сфотографуватись перед тим, як розлучитися з рідною школою. Було це 20 червня 1941 року. Кожен з учнів виношував якісь плани: хто вчитись далі, хто працювати. Та 22 червня 1941 року почулись оглушливі вибухи – це німецькі літаки бомбили Бориспільський аеродром.

Доля так розпорядилась, що у війні загинули випускники Федір Макаренко, Микола Ковтун, вчитель фізкультури Яремко Василь Іванович.

А коли село окупували німці, то були насильно вигнані на примусові роботи до Німеччини Софія Ковтун, Наталія Коба, Фрося Пилипенко.

Із спогадів Векли Буряк : «Коли німці увійшли в село, то в школі був їхній штаб і конюшня».

В 1943 році німців було вигнано. Директором школи призначено Чуйко-Пономарьова Антона Павловича (1908 року народження). Педагогічний колектив налічував 15 педагогів.

В 1944 році педагогічний колектив очолив Луб’ященко Іван Данилович.

1945 рік - директор Пєтухов Всеволод Прохорович, завпед Василяка Марія Варнавівна.

1948 рік – школу очолив випускник цієї ж школи, житель с. Селичівки , вчитель математики та фізики Дігтяр Іван Гордійович.

1950 рік в школу призначено нового директора – Козюру Григорія Петровича. Він був людиною суворою, але чудовий вчитель математики і прекрасний організатор. Вони разом з дружиною, Галиною Павлівною, принесли в школу нову хвилю захоплення – музику. Галина Павлівна була керівником співочого гуртка у школі, а Григорій Петрович організовував інструментальний ансамбль. Сам він грав на гармошці, баяні. З 1956 по 1959 рік ансамбль був переможцем районної олімпіади художньої самодіяльності. Виступав на обласному огляді у Жовтневому палаці і театрі оперети.

1960 рік – школу очолив ще молодий на той час, а в майбутньому досвідчений педагог, відмінник народної освіти Бабенко Юхим Євменович. Пропрацював 30 років директором школи, людина добра, чесна, відповідальна, хороший вчитель хімії та біології, вмілий організатор педагогічного колективу. За його ініціативою в 1960 році при участі вчителів, учнів та чехословацьких піонерів було закладено сад Дружби біля школи з яблунь, груш, вишень.

В 1962 році на честь 40-річчя Всесоюзної піонерської організації 20 квітня наша піонерська дружина була записана до Книги пошани

Баришівської районної піонерської організації за активну участь у збиранні металолому, вирощуванні кролів, участь у художній самодіяльності.

Протягом 1963-1964 років добудовується друге приміщення школи на 4 класи, їдальню та майстерню. В ній розміщується початкова школа. Піонери та комсомольці брали участь у районних туристичних зльотах і займали перші місця на цих змаганнях.

З 1960 по 1990 рік школа брала активну участь у жовтенятському, піонерському та комсомольському русі у країні, за що неодноразово була нагороджена грамотами райкомів і обкомів комсомолу, путівками до піонерських таборів «Молода гвардія», «Артек». У школі в цей час активно працюють гуртки: співочий, історичний (силами цього гуртка було організовано історичну кімнату в якій майже всі макети бойових кораблів, літаків, танків зроблено руками гуртківців), математичний, російської мови та літератури, художній, гурток фотографії, туристичний.

У 1983-1984 навчальному році активно працює гурток туристсько-краєзнавчий. Проводяться походи з ночівлею за маршрутом Селичівка – Гостролуччя – Перемога, Селичівка – Березань – Лехнівка під девізом : «Ніхто не забутий, ніщо не забуто»

Гірким присмаком полину озвався в серці кожного рік 1986. Після аварії на ЧАЕС приїхав до села зі своєю сім’єю Чехівський Володимир Якович – вчитель хімії та біології. Хороший господар, людина розумна, чесна і відверта. Він і очолив педагогічний колектив.

Юречко (Макаренко) Ніна Іванівна випускниця цієї ж школи. Закінчила Переяслав – Хмельницьке педучилище. За фахом вчитель початкових класів. Не одне покоління молодих вчителів зверталося до неї за порадою та допомогою. Ніна Іванівна нагороджена грамотами районного та обласного управління освіти.

Нарешті школа стає дев’ятирічною, змінює свій внутрішній вигляд (по кабінетам і приміщенням школи робляться капітальні ремонти, встановлюються нові меблі, збагачується і поповнюється матеріально-

технічна база). Заступником директора працює Головко Софія Андріївна – вчителька російської мови та зарубіжної літератури. Учні і вчителі допомагають у сільськогосподарських роботах радгоспу «Червона зірка». Організовано хор вчителів Селичівської школи. Працює їдальня, групи продовженого дня.

«Вчитель - на якого ще з дитинства хотілося бути схожою» - говорить одна з випускниць Юречко Ніни Іванівни, вчителя початкових класів. Ніна Іванівна виховала не тільки інженерів, водіїв, машиністів локомативів, а й собі заміну: Федченко (Дудка) Ларису Іванівну – вчителя початкових класів, заступника директора Селичівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів; Гурин (Фурман) Оксану Михайлівну – вчителя російської мови і літератури; Бурило Микола Васильович – вчителя англійської мови, перекладача.

В 1992 році школу очолив 28-річний вчитель історії Лещенко Леонід Володимирович.

З 1996 ріку директором школи стає вчитель математики Юречко (Кривошей) Валентина Андріївна. Вчитель, яку люблять і поважать як учні так і батьки. Прислухаться до її думки як досвідчені так і молоді колеги.

Є ким пишатись Селичівській школі. В її стінах здобували освіту воїни-афганці (капітан Пилипенко А.Й., Довгаль М.М., Герасимчук О.), вчителі (Дудка М.Г., Юречко Н.І., Федченко Л.І., Дзявун С.Ф., Гурин О.М.), завідуючий відділом освіти Давиденко Ю.Д., полковник Попов М.О., дипломат Сулимко П.М., доцент Рахуба О.І., головний інженер Київобленерго Дзявун Л.І., начальник відділу управління Південно-Західної залізниці Дудка Є.І., та багато-багато інших.

На даний час в школі навчається 89 учнів.

Педагогічний колектив складає 16 вчителів.

Вихователь дошкільного навчального закладу «Барвінок»

16 вихованців дошкільного навчального закладу.