Найбільші села: Новогорівка, Запоріжжя, Остриківка, Кірове, Новопрокопівка та інші.
Молочанськ - місто районного підпорядкування розташоване в південно-східній частині Токмацького району поблизу ріки Молочної на відстані 12 км від м.Токмак та 112 км від обласного центру м. Запоріжжя. Загальна площа міста – 854 га Кількість жителів. -7338 осіб.
Гальбштадт (в перекладі з німецької мови: „напівмісто”) було засновано німецькими колоністами в 1804 році. Спочатку місто було волосним центром, до його складу входило 200 населених пунктів. Незабаром виріс і свій цегельно-черепичний завод, млин, кінний завод. Потім був побудований крохмальний завод.
Колонія Гальбштадт будувалася за загальним зразком всіх менонітських колоній: на рівних місцевостях стояли два прямолінійні ряди будинків. Головним фасадом вони були розміщені у двір, а боком до вулиці. Двір займав площу 1,5 – 2 га, більшу частину якого займали фруктові сади. Біля будинку обов’язково квітував трояндами розсадник. За містечком ріс густий ліс з велетами- дубами (в районі вулиць Крупської, Антонова, Ювілейної).
В Гальбштадті царювали порядок, чистота і краса. Незабаром слава про незвичайне місто-сад розлетілася далеко за його межами.
В 1832 році місцевий багатій Нейфельд будує пивоварний і оцтів заводи, трохи пізніше – горілчаний, а також шовкомотальну та суконну фабрику. В 60-х роках купці Франц і Шредер відкривають моторну фабрику. Було налагоджено виробництво косарок, молотарок, сівалок, плугів.В плані міста, датованому 1913 роком, були: 3 великі млини, завод електросилових двигунів, моторна фабрика Франца і Шредера, машинний завод, цегляно-черепичний завод, друкарня, фотоательє, готель, перукарня, безліч магазинів, лікарня, поштамт, залізнична станція, гаражі, адмінкорпус, контори різних підприємств, аптека тощо.
Найбільшого розвитку колонія досягла під керівництвом свого реформатора і організатора Йогана Корніса. Саме він був засновником меноністської індустрії, яка пізніше досягла свого високого розвитку. В систему освіти Гальбштадта входили: початкова школа, школа-гімназія для дівчаток, народна школа, центральна, училище „Моріа”, медичний та сільськогосподарський технікуми, школа.для підвищення кваліфікації вчителів.
В роки Першої світової війни місто перейменували на Молочанськ.
Річка Молочна стала своєрідним кордоном між Гальбштадтом і Пришибом (зараз його частина входить до міста Молочанська). Пришиб був заснований швабськими емігрантами з Баден-Вюрттенерга, які прибули на запрошення ОлександраІ в 1805 році. Він знаходився поблизу Молочної, на відстані двох верст від Гальбштадту. В Пришибі в 1914 р. Налічувалося 1173 жителі, знаходилось центральне територіальне управління з правами волості. Тут була народна школа, дівчача школа і школа для глухонімих, вчительська семінарія. У 1928 році Пришиб як волость був реорганізований і приєднаний до Молочанська.
Напередодні Великої Вітчизняної війни у місті проживало 12 тис. чоловік, діяли кінотеатр, клуб заводу ім. Лепсе, Будинок піонерів, універмаг, три невеликі електростанції та радіовузол. З жовтня 1941 по 20 вересня 1943 року м. Молочанськ знаходилось у фашистській окупації, за період якої було розстріляно близько 1,5 тис. чоловік. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали 2,8 тис. молочанців, з них 395 загинули, 270 – нагороджені орденами та медалями СРСР. На території міста діють: ВАТ «Молочанський молочно-консервний Комбінат», ТОВ “Санпласт”, ТО„³лтек”, ДП„Хлібна база №74”, ВАТ“Міжрайплемпідприємство”, Молочанське ремонтне підприємство, ВАТ“Таврійський виробничий комбінат», ВАТ “Молочанський плодорозсадник», 30 магазинів,13 кіосків, 2 аптеки.
Соціальна сфера - дві загальноосвітніх школи І-ІІІ ст., Молочанський професійний аграрний ліцей, Дитяча школа мистецтв, спортивна школа, спеціалізована школа-інтернат для дітей-сиріт, 2 дитячих садки, районна лікарня, психоневрологічна лікарня, дитячий ревмосанаторій, будинок культури, 2 бібліотеки.
Найближчим часом в Молочанську планується відкрити краєзнавчий музей, в якому можна було б розмістити цікаві експонати, цінні фотографії, створити своєрідний літопис міста Гальбштадт. До складу Таврійської сільської ради входять такі населені пункти: Таврія, Переможне,Зелений Гай, Чорноземне, Новогорівка, Комсомольське.
Населення – 2157 осіб.
Історія с. Таврія розпочалася у 1952 р. Для будівників Південноукраїнського каналу звели 56 двоповерхівок. У 1957р. утворився колгосп ім. Чкалова, с. Таврія стало його центральною садибою. С. Переможне (Новомунталь) заснували німці-колоністи. У ХХ ст. Новомунталь перейменували в колгосп ім. Чубаря, згодом – в Переможне та приєднали до колгоспу Таврія. Сьогодні селяни отримали паї на землю і працюють в агропідприємстві „Райз-Таврія”. У 1923 р. 4 сім’ї вихідців з м. Токмак заснували с. Зелений Гай. В 1946 р. Село почали заселяти переселенці із Західної України. Зелений Гай приєднали до колгоспу ім. Чкалова. У 2002 р. пущено насіннєвий завод “Кілебрія-Хайт”. Люди працюють на тваринницькій фермі, на току агропідприємтсва «Райз-Таврія». С. Чорноземне заснували 5 сімей поселенців-німців. З роками село поділилося на два: Гренталь і Андребург. У другій половині ХХ ст. села об’єднались. Новогорівка розташувалась на пагорбі, тому її стара назва – Гейдельберг (гора в степу). За німців тут були цегельний, черепичний заводи, пивоварня. У 1975 р. Птахофабрика „Комсомольська» у Новогорівці розділилася на два господарства: птахофабрика „Комсомольська» та птахорадгосп «Новогорівський». На землях останнього у 2001 року було утворено ТОВ Аграрна компанія „Дістен». Соціальна сфера: Новогорівська, Таврійська ЗОШ І-ІІІ ступенів, 2 ФАПи, амбулаторія, 2 бібліотеки, сільський будинок культури. До складу Новомиколаївської сільської ради входять такі села: Новомиколаївка, Курошани, Мостове, Запоріжжя, Веселе, Українка. Населення – 2514 осіб. Мостове засноване в 1921 р. менонітами. Вони збудували кам’яний міст через р.Курошани, який, ймовірно, і дав нову назву селу. Новомиколаївка заснована в 1922 р. селянами, які до революції виїхали до Сибіру із сіл Новозеленого і Новомихайлівки і повернулися в рідні місця восени 1921 р. У 1927 р. утворився СОЗ „Путь к коммунизму”, в 1932 р. – колгосп ім. Петровського, згодом – колгосп ім. XXI з’їзду КПРС. У 1923 р. засноване с.Курошани, де була утворена комуна «Гігант». Мешканці повинні були перейти жити в спільні будинки, ходити на загальну кухню, разом працювали. У 1954 р. утворився колгосп „Гігант”. Назва річки Курошанки дала ім’я селу („куру” – пересихаючий). В 1930 р. був створений племзавод ім. К. Лібкнехта. У 1945 р. на базі племгоспу створюється підсобне військове господарство «Запоріжжя», у 1949 р. воєнгосп реорганізовується в радгосп. У 1964 р. господарство отримує назву Запорізька птахофабрика, а потім – Запорізький племптахгосп-репродуктор. Зараз на території сільської ради діють 4 сільгосппідприємства- ТОВ „ СВП „ Агрофірма „Дружба”, ВАТ „Запорізький племптахорадгосп - репродуктор”, Токмацька філія ЗАТ „Птахорадгосп „Дніпровський”, ПП «Житниця», 14 фермерських господарств Остриківській сільській раді підпорядковані села Остриківка, Іванівка, Снігурівка, Фабричне,Лугівка, Трудове, Урожайне.
Населення – 3014 осіб. Остриківка виникла на початку ХІХ ст. як хутір Великого Токмака, від якого відокремилась в 1842 р. У2007 році село відзначили 165- річчя від дня заснування. Назва с.Остриківка пов’язується з іменем першого хуторянина- козацького старшини Юхима Острика. У 1896 р. в Остриківці були церква, дві школи, 5 вітряних млинів, 2 олійниці, 5 кузень. В 1929 р. створили перший колгосп „Червоний українець”. Ця назва проіснувала до 1950 р., коли кілька колгоспів об’єднались в один - ім. Хрущова. Зараз після розпаювання земель у селі утворилась агрофірма «Світоч». Іванівка була заснована у 1923 р. Одним із перших поселенців був Палій Явтух Галактіонович. Тут був колгосп «Зелений Гай», що у 1941 р. перейменували на колгосп ім. Красіна.
Трудове (до 1945 р.- Кайкулак) засноване на початку ХІХ ст. німецькими колоністами. У голодні 30-ті роки ХХ ст. доТрудового було переселено багато сімей з інших місць, зокрема з Брянщини. Під час голодомору багато людей повернулись додому на Брянщину. В 1954р. біля села було відкрито гранітний кар’єр. В 1973р на краю села побудували штучне водосховище, яке зібрало воду двох річок Кайкулаку і Токмачки, і названо Кайкулацьким. На території сільської ради: 2 промислових підприємства - ТОВ”Токмацький гранітний кар’єр”, ТОВ”Будкераміка”, 4 сільськогосподарських підприємства, 30 фермерських господарств. До складу Кіровської сільської ради входять такі населені пункти: с. Кірове, с. Ювілейне, с. Могутнє, с. Розкішне, с. Грушівка, с. Ударник. Населення - 2159 осіб. Села Кірове та Ударник (Нейкерх) засновані німцями-колоністами. До 1917 р. сучасне Кірове було економією німця Реймара. В 1922 р. був організований радгосп „Могутній”, а в 1927 р. реорганізований в племзавод ім. Кірова. Нейкерх було найяскравіше зі всіх німецьких сіл. Було проведено радіо до кожного будинку, вулиці мали електроосвітлення, діяв клуб, де показували німе кіно.Через село протікає річка Юшанли («ішунун» -«задоволення»).
Племзавод ім. Кірова був одним з провідних на Україні племінних господарств по розведенню великої рогатої худоби - червоної степової породи. В даний час на базі розпайованого господарства працює 15 фермерських господарств та 1 сільгосппідприємство. 1987 р. був створений радгосп «Ударник», до складу якого увійшли села Грушівка та Ударник, у 90-х на його базі було створено ОАО «Ударник». На території сільської ради розташовано 8 магазинів, 2 лотка. Новопрокопівскій сільській раді підпорядковані села: Новопрокопівка, Роботино, Солодка Балка, Ільченкове. Населення - 1421 чоловік. Новопрокопівка заснована в 1820 р. вихідцями з Оріхівської волості та Воронезької губернії. В 1882 р. село одержало назву Верхній Куркулак. В 1920р. село зазнавало багато спустошливих набігів банд Махна. У 1929 р. було організовано 3 колгоспи: „Чорноземний», „Степова Україна», „Врожайний», що в 1951 р. об'єднались в одне колективне господарство. Колгосп був названий імені Ілліча. Головою був обраний Вольвач В. А. У 1958 року село було електрифіковано.
У 1959р. об’єдналися господарства сіл Роботино, Новопрокопівка, Солодка Балка. В 1962 р. село з'єднала з райцентром асфальтова магістраль. Зараз на території сільської ради 3 сільгосппідприємства, фермерських господарств – 13. До складу Коханівської сільської ради входять села Кохане, Вишневе, Новолюбимівка. Населення - 1115 осіб. Заселення краю почалося весною 1923 р. вихідцями із міста Токмака. У 1926 р. було утворено Коханівську сільську раду. На початку 1930 р. на території сільради було 5 колгоспів. Після війни почалася відбудова зруйнованого господарства. В 50-ті роки утворилася велика артіль ім. Леніна, в подальшому - колгосп ім. Леніна. В кінці 90-х було проведено реформування колгоспу: 728 чоловік отримали земельні паї, фермерами стали 7 чол.
Освітні потреби сіл Коханівської сільської ради задовольняє Коханівська ЗОШ, яка обладнана сучасною інформаційною технікою. Працюють фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, 4 приватних магазини, пошта.
