“Хто обділяє одного, той обділяє нас всіх.
Хто знущається і ігнорує Природу,
Той ігнорує кожного з нас...”
Ідеологія солідарного життєвого простору –
“lebensraum планетарного значення”
--------------------------------------------------------------------------------------
Шлях від колективістського суспільства до суспільства індивідуумів.
Від міжнародної і національної доктрини “життєвого простору” – lebensraum, що веде до деструктуризації глобального розвитку, – до змагального процесу “Внесок особистостей, народів і країн у світовий розвиток" та міжнародного цифрового фрейму глобальних відносин.
Основні ідеологічні принципи нового інституційного фрейму “Внесок особистостей, народів і країн у світовий розвиток”, який забезпечує багатостороннє співробітництво і економічну взаємодію індивідуумів: https://www.c2n.biz/index_biz_new_ukr.php.
Фрейм “соціальної дистанції” та вільного створення “поліцентричних ринкових інститутів”.
--------------------------------------------------------------------------------------
Cолідарний життєвий простір – “lebensraum планетарного значення” – базується на принципах “цифрового індивідуалізму”, який розширює економічний простір за рахунок нового просторово-часового континууму Інтернет, нових інститутів “цифрової власності” та “цифрових компаній”, збільшення частки нематеріальних активів у створенні доданої вартості товарів і послуг, а також за рахунок ринкових механізмів, які базуються на вільному створенні “поліцентричних інститутів” для вирішення нагальних проблем і забезпечення сталого розвитку.
Поняття “солідарного життєвого простору” є витоком з наукового і філософського доробку українського філософа XVIII сторіччя Григорія Сковороди, Австрійської економічної школи, зокрема лауреата Нобелівської премії Ф.Хайєка (“Індивідуалізм і економічний порядок”), праць лауреатів Нобелівської премії 2009 р. Елінор Остром та Олівера Вільямсона, а також результатів дослідної експлуатації “цифрової інституційної бізнес-платформи”, яку було проведено в Україні і яка передбачала багатосторонню взаємодію 25 тисяч господарюючих суб’єктів у цифровому просторі.
--------------------------------------------------------------------------------------
Дві проблеми початку XXI століття. Двісті років тому “доктрина Монро” сформувала жорсткий, прагматичний підхід до міжнародних відносин, який стояв і стоїть на позиції відстоювання свого “життєвого простору” – lebensraum. На сьогоднішній день в умовах технологічних і суспільних досягнень світ, фактично, не реформував парадигму “життєвого простору” і не зробив жодних зрушень у цьому напрямку, попри глобалізацію суспільних та індивідуальних відносин і збільшення планетарних загроз та ризиків (кліматичних, екологічних, демографічних). Спроби ООН визначити “Цілі сталого розвитку”, які б сприяли об’єднанню зусиль людства заради життєздатного майбутнього, наштовхується на обмеженість Вестфальської системи міжнародних відносин, яка ставить пріоритетом національні інтереси. Механізми багатостороннього співробітництва та взаємодії у вирішенні планетарних питань життєзабезпечення та розвитку на сьогоднішній день відсутні.
Інша проблема полягає в тому, що всі економічні теорії, які були основами нашого життя з часів Жана-Жака Руссо, не тільки “не посилили нашу владу над подіями, а фактично привели нас до такого стану речей, якого ніхто не очікував”, коли некеровані події мають владу над нами. Приклад – сьогоднішня пандемія Ковід-19 і тотальний локдаун в економіці.
Як результат, нами керує спонтанна, неформальна логіка подій, яку ми марно намагаємося ігнорувати, тим самим поглиблюючи воронку кризи. Своєю чергою, уряди збільшують цю вирву кризи реформами застарілої індустріальної системи, спрямованими на соціальні, фінансові і економічні політики, не пропонуючи суспільної філософії для нової динаміки розвитку.
Взаємодія індивідуумів vs. колективістські форми примусу. “З вісімнадцятого століття і революції, як із загального джерела, вийшли дві течії: перша вела людей до вільних інститутів, тоді як друга направляла їх до абсолютної влади” (Алексіс де Токвіль).
Логіка “життєвого простору” lebensraum та наші закони постійно примушували нас до колективізму, що уособлювало “соціальну машину страху” і прокладало пряму дорогу до невизначеності і втрат особистих моральних якостей індивідуального людського капіталу, які знецінювались тиском лідерів від нищівної сірої загальності.
У зв’язку з нинішнім періодом пікових значень великих циклів кон’юнктури (К-циклів), теорії капіталізму та соціалізму – як теорії, які в той чи інший спосіб вели до абсолютної влади, втратили своє значення. Світ переходить до цифрового простору з іншим просторово-часовим континуумом і значною часткою нематеріальних активів у створенні доданої вартості товарів і послуг.
Склалася ситуація, яка знову визначає два шляхи, але вже для розвитку цифрового середовища:
1. Діяти на основі принципу “економіки як взаємодії індивідуумів” і їхньої здатності вільно створювати “поліцентричні інститути” суспільного життя, де принципи індивідуалізму, спонтанність, інстинкти і здоровий глузд формують механізми і закони цифрового простору, “які поєднують внутрішні частки ситуацій дії із зовнішніми правилами” (Е.Остром).
2. Знову передати цю функцію комусь, і ті хтось створюватимуть цифрові закони в ієрархії примусу національного рівня, що приведе нас знову до відстоювання свого “життєвого простору” lebensraum. Цей шлях багато експертів вважають небезпечним, називаючи його “цифровим концтабором”.
У колективній формі організації насильство і колективний тиск є єдиним механізмом підтримки життєздатності системи. Цей механізм, заснований як колективна машина страху, істотно проявляється при соціалізмі. Своєю чергою, ієрархічний тиск різних форм адміністративних вертикалей, спрямований на підпорядкування правилам, досягає мети на основі механізму індивідуальної боязні, що повсякденно використовується при корпоративних демократіях.
Світ потребує нового ідеологічного фундаменту дій, фундаменту суспільної філософії, що охоплює філософію від міжнародних відносин до індивідуума.
Пошук такої філософії приводить до розуміння:
1. Необхідності зміни міжнародних відносин обстоювання свого “життєвого простору” (lebensraum) на “Внесок особистостей, народів і країн у світовий розвиток” з відповідними рейтингами та соціально-економічними показниками, що ліквідує згубну дію великих К-циклів кон’юнктури.
2. Істинного індивідуалізму як другого фундаментального соціального витоку XVIII століття, принципи якого стають основою у сьогоднішньому цифровому просторі і планетарному форматі господарського розвитку людства.
Поєднання цих парадигм – базова підстава для визначення горизонту майбутнього, нового, вже транс-індустріального світу.
Змагальний процес у такому світі зумовлений новим всеохоплюючим принципом “Внесок особистостей, народів і країн у світовий розвиток”. Своєю чергою, принципи індивідуалізму як основоположний фундамент соціального життя стають основою розвитку такої філософії, яка забезпечує планетарну безпеку та подальший демократичний, соціальний прогрес у цифровому просторі нової форми транс-індустріальних відносин.
Вільна взаємодія індивідуумів в рамках нового цифрового інституційного фрейму приводить до вільного створення різноманіття “поліцентричних інститутів”, спрямованих на економічне зростання, створення робочих місць і життєздатне майбутнє. Такі інститути можуть створюватись не тільки шляхом якогось логічного розрахунку, а і спонтанно, і в більшій мірі інтуїтивно у глобальному цифровому співтоваристві. Поліцентричні інститути є соціальними двигунами творчості індивідуумів і альтернативою до прямого і позаособистого примусу, який був основною рушійною силою в процесі індустріального розвитку людства.
Цифрова взаємодія надає можливість у новому, віртуально-прискореному цифровому часі проводити суспільний, природний відбір тих інститутів і тих нових принципів і форм, які сприяють подальшому загальному коеволюційному розвитку.
Індивідуалізм. Визначення:
“Істинний індивідуалізм – це індивідуальний вплив на інших людей, виходячи із їх очікуваної поведінки”.
Ми застосовуємо термін “цифровий індивідуалізм” по відношенню до цифрового простору, цифрової власності, цифрових компаній, які стають основою глобальних економічних відносин замість загальноприйнятого глобального “енергетичного ресурсу”, який був матеріальною основою колективізму в епоху індустріалізації.
Істинний індивідуалізм ми називаємо демократичним, тому що він сформував демократію і в сьогоднішньому розширеному розумінні цього вислову означає: “права однієї людини, країни повинні бути обмежені правами інших людей, країн і правами природи”.
Принципи істинного (демократичного) цифрового індивідуалізму, які закладені в проєкті “Внесок особистостей, народів і країн у світовий розвиток” як основа “солідарного життєвого простору” – “lebensraum планетарного значення”:
1. “Хто обділяє одного, той обділяє нас всіх. Хто знущається і ігнорує Природу, той ігнорує кожного з нас...” Це головний принцип істинного індивідуалізму як вищого ступеню відповідальності індивідуума перед суспільством. Це основний постулат солідарності індивідуумів і справедливості сьогодення. Це головний драйвер побудови Цифрового суспільства, в якому забезпечується створення і взаємодія “вільних інститутів”, спрямованих на суспільний розвиток, процвітання і життєздатне майбутнє.
2. Індивідуалізм сам формує свої інститути, які виникають без якогось наперед сформованого проєкту. Вони виникають в процесі результатів людської діяльності. Форми цифрових спільнот, інститути, як і форми та інститути, які створювались протягом всієї історії людської діяльності, ведуть свій початок з інстинктів і рефлексів, а не розуму і сенсу. Життєздатність інститутів визначається як тривимірна, замкнута, єдинопов'язана система, яка гомеоморфна простору поширення дії інституту. Такі інститути вкрай важко знищити з огляду на їх природнє походження, що забезпечує їх цифрову та економічну безпеку. В свою чергу, вони можуть зникнути в процесі природного відбору.
3. Спонтанне співробітництво вільних людей у цифровому просторі створює творіння реального світу більш величаві, чим їх індивідуальний розум може досягти повною мірою.
4. Можна констатувати факт, що найбільша частина порядку в людських справах є непередбачуваний результат індивідуальних дій. Це стає одним із дієвих механізмів цифрового простору.
5. Головним фактором динаміки індивідуалізму є себелюбство (не плутати з егоїзмом), яке є наслідком інстинкту самозбереження. Головне не в тому, щоб знищити або послабити себелюбство, що по суті робили всі раціоналістичні теорії і влади – від демократії давньої Греції до теперішніх днів, а надати йому, у цифровому просторі, такої направленості, яка буде сприяти суспільному інтересу і суспільному благу при досягненні свого власного.
6. Людина не є високо раціональною і непогрішимою особистістю – її помилки корегуються в ході суспільного процесу. При цифровій взаємодії цей процес коригування проходить в N-раз швидше.
7. “Все твориться людиною нерозумною”. Цей тезис безпосередньо і явно проявляється в цифровому просторі, коли успішними стають проекти, що лежать за межами раціональної логіки і створюють нові інтерпретації реальності.
8. Те, що навкруги нас створено Людиною, не є результатом, який притаманний людському генію. Це результат часу, накопиченого досвіду, генезису думки та зовнішніх факторів впливу людської та природної діяльності. Те ж саме стосується цифрового простору, але в значно прискореному вимірі завдяки значно збільшеній величині зворотної складової часу – швидкості цифрових соціальних процесів.
9. Людина позаособисто досягла всього, не дивлячись на те, що вона не тільки раціонально “скерована розумом, до того ж вкрай обмеженому і недосконалому”, а більшій мірі скерована ірраціональністю, що разом коригувалося суспільним інтересом. В цифровому просторі такі процеси коригування відбуваються у значно прискореному вимірі, що зумовлює зменшення часу на зворотний зв'язок для управління реалізацією особистих і суспільних потреб індивідуумів.
10. Спонтанність соціальних процесів, їх розвиток гальмуються “соціальним договором”, який по своїй суті ставить під контроль індивідуальність у переважаючому напрямку до колективізму, а значить веде до ілюзорної свободи. В цифровому просторі діють принципи індивідуалізму, що надає можливість створення вільних інститутів, які коригують людську діяльність не на основі примусу, а на основі цифрової направленості, яка буде сприяти суспільному інтересу при досягненні свого власного.
11. Якщо надати людям свободу, вони можуть досягти значно більше ніж індивідуальний людський розум чи штучний інтелект, поставлений керувати ними. Така свобода надається у цифровому просторі завдяки принципам істинного індивідуалізму.
12. Сила обставин більшою мірою заставляє людину поводитися обачно і розумно, для того щоб пристосувати свої засоби для своєї мети. В цифровій економіці таким ресурсом сили обставин є ціновий механізм та цифрова власність, які через правову форму цифрових компаній стимулюють кожного господарюючого члена суспільства робити те, що в основному відповідає суспільному благу.
13. Головне не те, що людина може досягти, а головне – це не нанести шкоду. Цифровий індивідуалізм – це порядок, коли негативні люди здатні нанести найменше зло. Така соціальна система не потребує чесних і добропорядних людей для управління суспільством і не вимагає того, щоб люди стали кращими, або створювали класовий поділ із визначенням гегемонії одного класу чи партії.
14. Цифровий індивідуалізм в різних сферах відповідальності не повинен бути підпорядкований меті, яка йому може бути поставлена і яку він повинен досягти. Це також не повинно мати форму передачі йому визначених ресурсів, що теж є примусом для виконання чиєїсь мети.
15. Поведінка людей, яка є передбачувана, не зменшить невизначеності. Справжнє скорочення невизначеності досягається шляхом збільшення індивідуального знання, яке, своєю чергою, формується цифровими ресурсами, комунікаціями та діями. Ніколи не зменшити невизначеність шляхом створення перешкод у використанні людьми нових знань.
16. Цифровий індивідуалізм не заперечує владу та бюрократію, але потребує її обмеження тими сферами, де вона потрібна для запобігання насильству, зловживань та для здійснення арбітражу.
17. Демократичні ідеали походять з основних принципів індивідуалізму. Індивідуалізм стверджує, що будь-яке правління повинно бути демократією, проте у нього немає забобонного схиляння перед рішеннями більшості, він шукає однодумців, з якими сам формує свої цифрові поліцентричні інститути меншості. Таким чином утворюється конкурентне цифрове середовище по досягненню суспільних благ.
18. Цифровий індивідуалізм – це не анархізм і не народовладдя, які сповідують принципи колективізму і ведуть нас до ілюзорної свободи. Це – демократія на принципах індивідуалізму. Це – суспільні закони на принципах цифрового індивідуалізму. Це – нова форма капіталу і економічних відносин в сучасну транс-індустріальну епоху.
Індивідуалізм означає вищу ступінь відповідальності людини перед суспільством і природою. Тому сьогоднішній перехід від колективістських форм економіки до взаємодії індивідуумів означає перехід від індустріального дуалізму "людина – суспільство" до тріади "людина – природа – суспільство", яка лежить в основі нового транс-індустріального розвитку. Формат цього переходу представлений 17 Цілями сталого розвитку, прийнятими ООН в 2015 році. Досягнення цих Цілей можливо шляхом створення глобальних інститутів для управління багатостороннім співробітництвом стейкхолдерів в рамках зростаючої економічної різноманітності, складності, невизначеності та сингулярності, а також для забезпечення нового, життєздатного майбутнього на тлі глобальних планетарних ризиків і загроз (кліматичних, екологічних, демографічних).
Для економічного зростання потрібна нова концептуальна модель розвитку. Перемагає той, хто захоплює майбутнє. Захопити майбутнє можна тільки новими смислами, які визначають цілі, регулюють взаємовідносини і породжують творчу діяльність.
Cолідарній життєвий простір базується на інституціалізації відносин між широким спектром юридичних осіб, індивідуумів і інституцій на основі розгортання середовища для створення "поліцентричних інститутів". Ця "екосистема інститутів" регулює зростаюче розмаїття відносин шляхом цифрової підтримки процесів взаємодії, а також цифрової фіксації проектів, ідей, активів, транзакцій і комунікацій в рамках досягнення Цілей сталого розвитку ООН і руху в бік нового, життєздатного майбутнього.
Безперечно, що системотворчим інструментом солідарного життєвого простору Цифрового суспільства є Міжнародний профспілковий рух.