|
|
Ботанічна характеристика, підвиди та різновидності проса звичайного Ботанічна характеристика Рід проса Рапісит L. багатий видовим складом - об'єднує близько 400 видів (Жуковський П.М.) одно- і багаторічних трав'янистих рослин, має поліплоідний ряд (2n-18, 36, 54, 72). У нашій країні в землеробстві переважно поширені два види - просо звичайне, або посівне (Р. miliaceum L.) , та просо головчасте (Setaria italica L.), зрідка трапляються як кормові культури африканське (негритянське) просо (Pennisetum glaucum L.) та пайза (Echinochloa frumentaceae). Просо звичайне - однорічна яра трав'яниста рослина. Коренева система - мичкувата, проникає у грунт на глибину 1-1,2 м і глибше, у боки - до 0,5 м. Краще розвивається на пухких грунтах, формуючи густе сплетіння коренів. При достатній вологості грунту, елементів живлення та теплій погоді на нижніх надземних стеблових вузлах можуть утворюватися повітряні (опірні) корені. Характерною особливістю кореневої системи проса є її недостатня засвоювальна здатність. Стебло - прямостояча порожниста соломина заввишки 0,4-1,5м при середній висоті її 0,8-1,2м; складається з 5-10 міжвузлів, відкриті частини яких, крім верхнього, слабоопушені. Стебла за сприятливих умов здатні до гілкування, утворюючи бічні гілки з продуктивними суцвіттями. Просо - висококущиста рослина. В умовах достатнього зволоження грунту і при розрідженій сівбі може утворювати кущ, який містить 5-10 і більше продуктивних стебел. При звичайній рядковій сівбі утворюється 2-3 продуктивних стебел. Листки - більші, ніж у хлібів першої групи, мають лінійно-ланцетну листкову пластинку завдовжки 15-65 і завширшки 1,5-4 см. Листкова піхва густоопушена, пластинка опушена або гола. Вушка відсутні, язичок короткий, війчастий. Суцвіття - волоть завдовжки 10-40 см, на осі якої розміщуються внизу півкільцями, вище спіральне по 10-40 гілок першого порядку та багато другого - п'ятого порядків. В основі гілок у деяких форм проса утворюються невеликі потовщення (пухирці) - подушечки. Завдяки їм у деяких форм проса гілки вищих порядків відхиляються вщ осі та інших гілок під більшим чи меншим кутом і волоть набуває відповідної форми. На кінцях кожної гілочки розміщуються два колоски, з яких один - редукований до короткої колоскової луски, другий - з двома довшими колосковими лусками, між якими знаходяться дві квітки - одна безплідна, у вигляді двох невеликих квіткових лусочок, друга - з нормально розвиненими квітковими лусками, тичинками та маточкою. Просо - факультативна самозапильна рослина. Перехресне запилення спостерігається у 1-10% рослин, іноді - 15-20%. Плід - плівчаста зернівка. Квіткові луски охоплюють зернівку, але не зростаються з нею. У зв'язку з різною будовою лусок просо поділяють на дві групи: тонкоплівчасте із зморшкуватими лусками, які легко обрушуються руками, так зване легко шеретувате просо (з плівчастістю 5-8%), та грубо-плівчасте - з грубими гладенькими лусками, які важко обрушуються руками (з плівчастістю 9-20%). У грубоплівчастого проса квіткові луски мають різне забарвлення: біле, кремове, жовте, золотисто-жовте, червоне, бронзове, каштанове, сіре, чорне, двокольорове (боки червоні або жовті, а верх світлий). За формою зернівки кулясті, овальні, видовжені, завдовжки 2-3,3 і завширшки 1,5-2,5 мм. Маса 1000 зерен - 5-10 г. Насінина (пшоно, ядро) округла, гола, світло-жовтого, кремового, брудно-жовтого забарвлення. |