Живи Ірпінь, Парнаса царство, куток тривожних муз і дум.

     „Виборюючи інтереси мешканців Приірпіння, відстоюючи права громадян на достойне життя, гарантую дієвість, чесність та відкритість міської влади, самостійність , економічне та соціальне зростання, відродження краси та самобутності міста Ірпінь та селищ”.

Олег Бондар

В житті так поталанило мені,
Що я живу в чарівнім Ірпені –
Між соснами, ялинами, дубами,
Між кленами , березами, садами,

Де дятли нам вистукують роки,
Де по деревах бігають білки,
Де зранку росами вмивається трава
Й від свіжості п’яніє голова,

Душа співає, серце тріпотить.
І хочеться кохати, мріять, жить,
Любить життя, всіх ірпінчан любить!
Хай і надалі славиться Ірпінь

Людьми прекрасними!
Хай негараздів тінь
Ніколи не прийде в наші оселі,
Щоб всі були щасливі і веселі,

Щоб літні люди, молоді і діти
Жили в достатку, впевнено на світі.
Щоб з року в рік красиво й урочисто
Ми всі вітали наше славне місто
(О.Ничипоренко)


Географічні дані:
площа 8628 га
м. Ірпінь 3705,1 га
с. Ворзель 926 га
с. Гостомель 3791,9 га
с. Коцюбинське 205 га
водні ресурси р. Ірпінь-18,52км, р. Рокач-6,6км, р. Бучанка-7,67км.
Відстань від м. Києва до м. Ірпеня становить 25 км (від пошти до пошти)

Кордони:
Захід Києво-Святошинський район:
М.-Рубежівська сільська рада,
Немішаєвська селищна рада

Схід м.Київ, Києво-Святошинський район:
Горенська сільська рада

Північ Бородянський район:
с.Озера Луб'янської сільської ради

Південь Києво-Святошинський район:
с.Забуччя М.-Рубежівської сільської ради

Адміністративно-територіальні одиниці
Міська рада 1
1.Ірпінська міська рада
Селищні ради – 3
1. Ворзельська селищна рада
2. Гостомельська селищна рада
3. Коцюбинська селищна рада
Кількість населених пунктів – 4

Населення
Кількість 74 496 чол.
в т.ч.
м. Ірпінь 39972 чол.
с. Ворзель 5751 чол.
с. Гостомель 14259 чол.
с. Коцюбинське 14514 чол.
 

    Місто Ірпінь та Приірпіння — земля дивовижна, своєрідна і прекрасна.
Кому пощастило народитися на цій землі, зберігає її у серці, хоч би в яку далечінь закинула доля. Кожному, хто побував тут на відпочинку, гостював чи приїздив у службових справах й відчув подих та аромат предко­вічних лісів, увібрав поглядом безмежний обшир приірпінських луків, — цей край залишиться у спогадах, мов чарівна оаза, рідкісна навіть для України.
    З давніх-давен по Ірпеню, тепер тихій та спокійній річечці, а колись була вона рікою судноплавною, мала характер примхливий і підступний через свої драговині береги із тупиковими заводями та плесами, існувала природна межа, одна із ліній оборони стародавнього Києва, столиці могутньої держави, Київської Русі, від спустошливих набігів кочових племен. А коли й цей заслін, зрештою, не перешкодив навалі Золотої Орди і Київ 1240 року не вистояв, саме тут, на цих рубежах, дещо пізніше відбулися вирішальні для нашого народу, та й для сусіднього Московського князівства, історичні баталії.
    Як свідчить унікальний твір української національно-політичної думки кінця XVIII ст. «Історія Русів або Малої Росії» О.Кониського,«...Гедимін Князь року 1320-го, прийшовши в межі Малоросійські з воїнством своїм Литовським, з'єднаним з Руським, що перебувало під орудою воєвод Руських. Пренцеслава, Світольда і Блуда'та Полковників Громвала, Турнила, Перунада, Ладима й інших, вигнали з Малоросії Татар, перемігши їх у трьох битвах і на останній, головній, над річкою Ірпінь, де убиті Тимур і Дивлат, Князі Татарські, Принци Ханські. По тих перемогах поновив Гедимін правління Руське під начальством вибраних од народу осіб, а над ними поставив намісником своїм з Руської породи Князя Ольшанського...»
    Тобто сталося це за шістдесят років до битви на Куликовому полі, яка в офіційній великодержавній історіографії вважається початком визволення усіх східних слов'ян від татаро-монгольського іга.
    Події сивої давнини, що стосуються Приірпіння, зга­дано і в інших писемних джерелах —літописах, а також у легендах, переказах.
У 1362 році Приірпіння в складі Київського князівства потрапляє під владу Литви, а після об'єднання Литви й Польщі у Річ Посполиту входить до складу цієї держави.
    З 1686 по 1793 р.р. по р. Ірпінь пролягав кордон між московськими та польськими володіннями в Україні.
    У 1793 році, у зв'язку із другим поділом Речі Посполитої, Правобережна Україна, включаючи Приірпіння, входить до складу Російської імперії.
    По річці Ірпінь пролягав кордон між володіннями двох сусідніх східнослов'янських племен — полян та древлян. Гарні природнокліматичні умови здавна вабили на ці землі людей. У лісах вдосталь водилося дичини, росли ягоди, гриби. У ріках було безліч риби, вони ж слугували зручними шляхами сполучення. На звільнених від лісу ділянках культивувалося рільництво, розвивалися бортництво й різноманітні ремесла. Залізні плуги, сокири й коси, мечі, наконечники стріл та списів виготовлялися з металу, який виплавляли з місцевої болотної руди. Про це свідчать залишки плавильних печей, знайдені археологами на території давнього посе­лення Хлопачі (поблизу залізничного мосту через р. Ірпінь). Красномовно висвітлюється характер занять місцевих жителів і в назві іншого старовинного посе­лення — Рудня.
    Спочатку було засновано шкіряний завод, винокурню з кам'яною крам­ницею, пивоварню та цукровий завод.
    У 1868 році в долинах між річками Ірпінь та Буча розпочалося будівництво цегельного заводу, водяного та парового млинів. Тоді ж з'яви­лося поселення, назване Северинівкою. Тут селилися колоністи - німці та чехи.
    Своєю появою м.Ірпінь зобов'язане будівництву залізної дороги Київ-Ковель, яке розпочалося у 1899 році.
    Економічний та культурний розвиток Приірпіння значно пожвавився на початку XX століття, коли було збудовано і введено в дію залізницю Київ-Ковель. Із 1902 року на залізниці розпочався регулярний рух потягів. Виникає Ірпінський роз'їзд (пізніше селище Ірпінь), а потім полустанки Буча та Ворзель, які згодом стають дачними селищами.
    Селище Ірпінь забудовувалося без чіткого архітектур­ного плану. У лісі прорубували просіки. Так виникали вулиці, які називали лініями.
    Теплий клімат нашого краю, зелені лісові масиви, чисте повітря ство­рили усі передумови для організації розгалуженої санаторно-курортної зони.
    Ірпінь на час заснування мав кілька лісових складів, дві-три дрібні крамниці, два базари.
    Для вирішення культурно-побутових проблем селища громадськість організувала товариство благоустрою Ір­пеня.
    У 1909 р. з ініціативи товариства в Ірпені відкрито школу. Кошти для цього зібрали самі жителі селища. При школі засновано бібліотеку.
    1910 р. виникло Ірпінське товариство аматорів сце­нічного мистецтва, яке піклувалось організацією «ама­торських спектаклів, літературно-музичних і танцювальних вечорів, читань лекцій та рефератів з питань драми, сценічного мистецтва й літератури». Зго­дом в Ірпені було створено театр, який мав окреме приміщення.
    Та передусім Приірпіння — край митців. Тут жили й творили художники Ф.Г.Кричевський, М.О.Донцов, Б.М.Піаніда, М.М.Балясний, П.Є.Сабадиш, В.В.Заболотний, скульптор В.В.Климов. Чимало картин створили в Ірпені В.Ф.Сидорук і Я.О.Колацюк.
До Ірпеня свого часу приїздили видатні українські та російські письменники Леся Українка, Панас Мирний, І.К.Карпенко-Карий, С.В.Васильченко, О.І.Купрін, Борис Пастернак, корифеї театру М.К.Садовський, П.К.Саксаганський, М.К.Заньковецька та інші. В Ірпені минули ранні дитячі роки російського письменника Миколи Носова.
    30 грудня 1956-го Ірпінь рішенням Київського облвиконкому було віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Тоді в ньому жило 12 тисяч чоловік. Першим головою Ірпінського міськвиконкому був Іван Митрофанович Нужний. Місто газифікується і телефонізується.
    30 грудня 1962-го Ірпеню надається статус міста обласного підпорядкування. На 1967 рік йому були адміністративне підпорядковані селища міського типу Буча, Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Населення Ірпеня зростає переважно за рахунок мігрантів. Серед них - багато ветеранів Великої Вітчизняної, в тому числі Герої Радянського Союзу генерал П.М.Тананаєв, полковник В.С.Лихотворик, капітан Є.А.Кривий, пілот бомбардувальника в роки війни Н.Н.Федутенко.
    Унаслідок інтересу жителів до історії краю при Ірпінській бібліотеці створено краєзнавчу комісію (голова О.П.Веремеєнко, секретар Н.О.Синиціна). Краєзнавці-ентузіасти досліджували рідну землю, написали історію Ірпеня та селищ. У 1977-му вчитель історії середньої школи № 3 О.М.Передерій заснував Ірпінський історико-краєзнавчий музей. Того ж року завершено будівництво першого в Ірпені дев'ятиповерхового будинку. У 1986-му споруджено перші в місті два чотирнадцятиповерхові будинки. Обидва вони заселялися людьми, евакуйованими з району, що постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС.
    Жителі нашого міста, зокрема пожежники, брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В Ірпені було споруджено пам'ятник Герою Радянського Союзу чорнобильському пожежникові Володимирові Правику.
    У 1988 році засновано Ірпінську газету "Прапор перемоги" (нині "Ірпінський вісник"), яка веде найповніший літопис становлення і розвитку міста та працює місцеве радіомовлення.
    В Ірпені, на колишній дачі київського фабриканта Чоколова, в 1936 р. створено Будинок творчості Спілки письменників України. Тут жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Микола Бажан, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Олесь Бердник, Максим Рильський, Павло Загребельний, Олександр Твардовський, Микола Ушаков, Микола Асєєв, Григорій Кочур, Костянтин Паустовський, Ольга Форш і багато-багато інших. Тут у Володимира Сосюри гостював французький письменник П'єр Гамарра.
Ірпінь оспіваний у віршах Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Дмитра Павличка, Тереня Масенка, Олекси Ющенка, Бориса Пастернака, Євгена Євтушенка.
    Наше місто стало відомим на літературній карті України і завдяки лицарям українського перекладу - Григорію Кочуру, Дмитру Паламарчуку, Миколі Лукашу.
    Г.Кочур та Д. Паламарчук познайомилися в пеклі північних концтаборів, де опинилися на десять років за звинуваченням в українському націоналізмі. Після реабілітації в 1957-му, на початку 1960-х вони оселяються в Ірпені за допомогою М.Рильського. Письменники були друзями і в житті, і в творчості, з головою поринули в роботу, дивуючи всіх своєю працелюбністю і рідкісною творчою наснагою.
    Г.Кочур - лауреат Державної премії імені Т.Шевченка (посмертно) та літературної премії ім. М.Рильського. Знав близько 30-ти мов, зробив переклади із 25-ти літератур світу. Його скромний будиночок по вулиці Баумана (нині Кочура) мав неофіційну назву "Ірпінського університету", де вивчилося чимало серйозних українських перекладачів з колишнього СРСР та із-за кордону. Він наснажував своїм колосальним інтелектом гроно "шістдесятників": Василя Стуса, Івана Дзюбу, Ліну Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка, Леоніда Череватенка, Євгена Сверстюка та інших. Сповідь серця письменника - у збірках "Відлуння", "Друге відлуння" та "Третє відлуння". Нині тут його син Андрій створює літературно-меморіальний музей Г.Кочура.
    Творчий доробок Д.Паламарчука - лауреата літературної премії імені М.Рильського, теж є дуже вагомим в українській літературі. За його творами можна сформувати цілу бібліотеку перекладів з іноземних мов і мов народів СРСР. Серед них - Шекспір, Байрон, Тагор, Бодлер, Ередіа, Петрарка, Блок, Брюсов, Єсенін та інші. У 1995-му вийшла друком його перша книга "Подзвіння". Поховані Г.Кочур та Д.Паламарчук в Ірпені.
    Мали дачі в місті М.Стельмах, В.Собко, Н.Рибак, П.Северов, В.Александров. Мальовничий куточок Приірпіння - Ворзель - теж став близьким і рідним для багатьох українських письменників. Тривалий час тут жили і творили Ю.Збанацький, В.Бичко, О.Новицький, М.Рудь (похований у Ворзелі).
    У 1956 році купила дачу по вул. К.Лібкнехта, 16 родина Дмитра Івановича Бедзика, Тут він написав ряд романів та п'єс, серед них широко відомі "Серце мого друга" та "Дніпро горить". З 1988-го проживає у Ворзелі його син Юрій Бедзик - секретар Київської спілки письменників України. Двадцять років (з 1978 по 1998) він керував Українським фондом миру і відомий у світі багатьма миролюбивими акціями. Його романи і повісті сповнені високим патріотизмом та ідеалами гуманізму. За останній роман "Сім таємниць великої війни" письменник удостоєний у 2000 році премії Національної спілки письменників України ім. Андрія Головка. Літературне життя Приірпіння продовжують сьогодні і цілий ряд наших земляків-літераторів, членів Спілки письменників України: Л.Закордонепь, Л.Череватенко, О.Жупанськии, Н.Околітенко, Д.Кулиняк, В.Кленц, А.Диба, В.Сильченко, А.Жикол.
Можна з упевненістю сказати, що більшість кращих творів українських письменників і поетів була створена саме в Ірпені. Друкуючи їх, автори, як правило, зазначають, де і коли написано повість, роман, вірш, статтю. Дуже часто в тому останньому рядку значиться: "Ірпінь". Що ж, "живи, Ірпінь, Парнаса царство, куток тривожних муз і дум..."
    У 1956 році в Ірпені відкрито спеціальний середній навчальний заклад - сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку нині Економічний коледж Національного аграрного університету. У стінах закладу навчається більше тисячі студентів
На території Приірпіння розташований Національний університет державної податкової служби України - один з наймолодших в Україні вищих навчальних закладів, головним завданням якого є підготовка кваліфікованих кадрів для податкової служби - фахівців із сучасним рівнем освіти і широким світо­глядом, розвиненим інтелектом, належним рівнем загальної, політичної та правової культури. Нині тут навчається близько 10 тисяч студентів.
    Історія університету бере початок у 1921 році з Українського торф'яного технікуму, що розташовувався у місті Києві. У 1932 році Київський торф'яний технікум був переведений у селище Ірпінь під назвою "Ірпінський торф'яний технікум" у складі навчально-виробничого торф'яного комбінату. За час окупації технікум був зруйнований, але вже у березні 1944 року він відновив роботу під назвою "Ірпінський гірничо-паливний технікум". У 1951 році був введений в експлуатацію навчальний корпус (нині головний корпус університету), у 1955 р. – гуртожиток та житловий будинок для викладачів. Саме тоді утворилось студентське містечко, розташоване у мальовничій парковій зоні.
    У 1999 році, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, на базі Українського фінансово-економічного інституту була створена Академія державної податкової служби України. За вагомий внесок колективу академії у розвиток національної освіти і науки Указом Президента України від 21.08.2003 р. № 870/2003 Академії ДПС України надано статус Національної, а у 2007 році Національний університет.
    У структурі Національного університету ДПС України функціонують 7 факультетів, де, крім економістів, бухгалтерів, фінансистів та офіцерів податкової міліції, готують фахівців з фінансового права, оподаткування, оперативно-розшукової діяльності та кримінально-процесуальної діяльності, податкового контролю і аудиту, обліку платежів та платників податків. Відкрито нові спеціальності: банківська справа, міжнародна економіка, інтелектуальні системи прийняття рішень, соціальна робота. За час свого існування навчальний заклад підготував майже 60 тис. фахівців. Завдяки їхній високій кваліфікації, професійному вмінню навчальний заклад відомий далеко за межами України.
    Візитною карткою Національного університету ДПС України є Культурно-мистецький центр "Сузір'я". "Сузір'я" – це велика родина творчо обдарованої студентської молоді, яка налічує понад 20 різножанрових творчих колективів і студій. За розвиток і пропаганду українського мистецтва ансамблю пісні і танцю "Сузір'я" у 1997 році було присвоєно почесне звання "народний". У концертній програмі ансамблю представлені майже всі регіони України. Ансамбль мав честь представляти Україну на XVII Міжнародному фестивалі фольклору в Канаді, а також фестивалі фольклору в США, Міжнародному фестивалі "Ялта–2001". Юних зірочок вітали глядачі Кіпру, Ірану, Туреччини, Німеччини, Польщі, Іспанії. Справжньою окрасою урочистостей та святкових заходів є ансамбль барабанщиць Національного університету ДПС України, який був створений у 1998 році і налічує понад 30 учасниць. Ансамбль брав участь в урочистому параді на Майдані Незалежності з нагоди 10-ї річниці Незалежності України.
    17 жовтня 1996 року сесія Ірпінської міської ради затвердила Програму реалізації українсько-шведського проекту місцевого самоврядування в місті Ірпені. Його метою було створення нової системи самоврядування. Вона мала забезпечити ефективне управління містом і створити умови для збільшення обсягу та покращення якості послуг, що надаються міською владою територіальній громаді, виходу населення із соціально-економічної кризи. Проект передбачав встановлення адміністративних меж Ірпінської міськради, формування комунальної власності міста, запровадження в Ірпені нової системи місцевих податків, які стануть основою фінансової автономії міського самоврядування, розширення повноважень Ірпінської міськради в бюджетній сфері і самостійності міського бюджету на основі вдосконалення міжбюджетних взаємовідносин по вертикалі (місто - область - центр), формування земельного фонду, який передається до комунальної власності міста Ірпеня.

 

Сучасний Ірпінь

 

    День міста - третя субота вересня.
    Міста побратими – м. Молодечно (Республіка Білорусь), м. Красногорськ ( Московська обл., Росія), м. Сміла (Черкаська область).
    Ірпінь має свій герб і прапор.
    Щорічно в Ірпені на день міста проходить фестиваль молодіжної пісні „Київщина”, на який приїздять гості з різних куточків України. Планується розширення рамок фестивалю, залучивши артистів ближнього зарубіжжя брати участь у цьому культурному заході. Наш край здавна славиться відомими земляками і завжди був і є оазою творчості композиторів, письменників, поетів, художників.

Місто має широку мережу охорони здоров'я, освітніх та культурних закладів. В Ірпінському регіоні діє 9 лікувально-профілактичних закладів, із них 3 лікарні (стаціонари), 4 поліклініки, станція швидкої медичної допомоги, пологовий будинок. Мережа закладів культури налічує 2 міських будинки, 2 клуби, 4 бібліотеки, дитяча музична школа в м. Ірпінь, 2 парки культури та відпочинку і краєзнавчий музей в м. Ірпінь.
    Приірпіння відоме як оздоровниця державного значення. Сьогодні тут діє близько двох десятків санаторіїв і профілакторіїв, будинки відпочинку, більше десяти таборів дозвілля та відпочинку. Установи санаторно лікування представлені санаторіями для дорослих та батьків з дітьми, дитячими санаторіями і комплексами. Санаторії спеціалізуються на лікуванні захворювань серцево-судинної системи та органів кровообігу. Дитячі санаторні установи включають Київський обласний санаторний комплекс у складі 4 відділень ( туберкульозне, ендокринологічне, психоневрологічне та кістково-суглобне). Майже всі установи санаторного лікування функціонують цілорічно.

    У листопаді 2006 року в Ірпені відкрився медичний центр „Сім’я та дитина”. Присутність на урочистостях дружини Президента Віктора Ющенка пані Катерини Чумаченко, голови Київської облдержадміністрації пані Віри Ульянченко , та інших високопосадовців свідчить про надзвичайну важливість нової справи – впровадження сімейної медицини не тільки для Приірпіння, а й для всієї України.

    Подібного лікувального закладу на Україні ще не було, це є перша ластівка.
    Приірпіння живе активним політичним життям.. Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та міським управлінням юстиції зареєстровано 89 громадських організацій, 89 місцевих осередків політичних партій, 19 благодійних фондів та 26 об’єднань за місцем проживання.
    Кожен житель Ірпеня може вільно віросповідатися більш ніж в 20 церквах різних конфесій та відвідати Ірпінську біблійну семінарію Всеукраїнського Союзу Об’єднань Євангельських Християн Баптистів.

    В Приірпінні функціонує 12 загальноосвітніх шкіл, гуманітарний ліцей, Національний університет державної податкової служби України, Ірпінський економічний коледж Національного аграрного університету, центр творчості дітей та юнацтва, дитяча юнацька спортивна школа, музична школа та 11 дошкільних навчальних закладів, історико-краєзнавчий музей .

    Ірпінський регіон має вигідне географічне положення . територія регіону розташована на північному заході столиці України. Завдяки налагодженим транспортно-економічним зв’язкам Києва з іншими містами держави в регіоні розвиту на мережа магістральних та регіональних автошляхів. Зовнішні зв’язки Ірпінського регіону з іншими пунктами України забезпечуються залізничним, автомобільним та повітряним транспортом. Через територію регіону проходить магістральна автомобільна дорога державного значення М-07 (Київ-Ковель-Яготин). На півночі регіону проходять міжнародні автомобільні транспортні коридори: Критський №3, Європа-Азія. Зазначені транспортні коридори проходять у створі магістральної автодороги державного значення М-06 (Київ-Чоп на Будапешт) та мають значення для налагоджених каналів автоперевезень між Україною і державами Західної Європи.

    Через регіон проходять залізничні колії магістральної лінії Київ-Коростень. На її перегоні в межах території регіону розташовані три залізничні станції ( ст. Біличі, Ірпінь, Ворзель).
    Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, розташований в регіоні володіє злітно-посадковою смугою (3,5 км), здатний до прийому таких гігантів як АН-225 та АН-124-100.
    У міському комунальному господарстві обслуговуванням житла займається КЖЕП „Ірпінь”, водопостачанням – КП „Ірпіньводоканал”, теплопостачанням – „Ірпіньтепломережа”, „Теплокомунсерсвіс”. Постачання електроенергії в місті здійснюється Ірпінським районним підрозділом ЗАТ ”АЕС Київобленерго”. Постачання природного газу в місті здійснює ВАТ ”Київоблгаз”.
    Транспортне перевезення здійснює Ірпінське ТАП 13250 та ТОВ „Транс Груп”
    В Ірпінському регіоні налічується 22 промислових підприємств. Середній розмір заробітної плати складає 1426,55 грн. за січень-жовтень 2007 року. Темп промислового виробництва по місту становить 8,9%, обсяг реалізованої продукції по місту становить 566,9 млн. грн.
    Зовнішньо-економічна діяльність імпортної продукції по місту – 59,6 млн.доларів США товарів та 17,8 млн. доларів США послуг. Ріст до попереднього року складає 258,8%.

    Експортовано продукції по місту за 9 місяців 2007 року на суму 10,0 млн. доларів США товарів та 14,6 млн. доларів США послуг.Ріст до попереднього року складає 275%. За 9 місяців 2007 року інвестовано коштів в основний капітал на суму 353,1 млн. грн.. Ріст до попереднього року 122,9%.
    Прямі іноземні інвестиції за 9 місяців 2007 року складають 0,782 млн. доларів США.
    На території Ірпінського регіону зареєстровано 5 779 чол. приватних підприємців – фізичних осіб та 1 992 од. суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб.
    В Ірпінському регіоні велика частка промислових підприємств задіяні в експортно-імпортних операціях. Ці підприємства експортують свою продукцію в країни ближнього і дальнього зарубіжжя, такі, як Молдова, Литва, Росія, Білорусь, Казахстан, Латвія, Вірменія, Данія, Швеція, Італія, Німеччина, Ізраїль, Болгарія. Розвитку експортно-імпортної діяльності, а саме більш ефективному просуванню власної продукції суб'єктів господарської діяльності Ірпінського регіону на ринки інших країн сприяє активна участь підприємств Ірпеня в міжнародних рекламних заходах, таких як виставки, презентації, ярмарки, бізнес-форуми тощо, які проводяться в Україні та за її межами.
    Реально турбуючись про різні верстви населення Ірпінського регіону, міська влада намагається створити достойні умови для нормального життя і відпочинку жителів Ірпінського регіону.